ustify"> Недосконалість законодавчих актів, присвячених ситуації банкрутства, на наш погляд, полягає в тому, що вони встановлюють сто механізм, робочі процедури, але не охоплюють проблем економічного характеру, що передують або супутні неспроможності. Стосовно до сфери АПК це виражається в першу чергу в слабкому відображенні в законі економічних ознак визначення неспроможності сільськогосподарських організацій і недостатності термінів реорганізаційних процедур, необхідних для відновлення платоспроможності підприємства.
Таким чином, норми чинного законодавства не повно і в достаточной мірою відображають особливості сільськогосподарського виробництва, що заважає застосовувати процедури банкрутства більш широко і в кінцевому підсумку досягти основної мети - оздоровити неплатоспроможні сільськогосподарські організації.
Оцінка економічного становища агропромислових підприємств республіки Марій Ел свідчить про необхідність активізації інституційної діяльності держави в цій сфері. Поточний стан агропромислового сектора республіки характеризується зниженням виробничого потенціалу сільгоспвиробників, зменшенням обсягу виробленої продукції, погіршенням матеріально-технічної бази і зростанням числа фінансово нестійких господарств.
Слід визнати, що проблема надлишкової фінансової неспроможності в чому вона є результатом об'єктивних трансформаційних процесів.
Різноманіття факторів, що вплинули на кризовий стан галузі, вимагає комплексного підходу до вирішення проблеми неспроможності в агропромисловому комплексі.
Одним з напрямків фінансового оздоровлення і зниження рівня неспроможності в даному секторі, на наш погляд, може стати підвищення ефективності механізмів банкрутства. Існуюча в даний час практика державного регулювання неспроможності в агропромисловому комплексі республіки передбачає наступні заходи:
ліквідацію боргів сільськогосподарських організацій у відповідності з Федеральним законом «Про фінансове оздоровлення сільськогосподарських товаровиробників»;
застосування заходів з попередження банкрутства, спрямованих на досудову санацію неплатоспроможного підприємства і які передбачають реструктуризацію, як виробництва, так і самого підприємства;
проведення реорганізаційних процедур з використанням механізмів банкрутства.
Проведений аналіз практики застосування процедур неспроможності відносно підприємств АПК республіки виявив низьку ефективність реабілітаційних процедур (фінансового оздоровлення і зовнішнього управління) і посилення спрямованості процедур неспроможності на конкурсне виробництво
Подібні підсумки функціонування інституту банкрутства в республіці дозволяють нам стверджувати, що банкрутство може бути лише одним з напрямків структурної перебудови агропромислового комплексу.
Істотний вплив на цей процес може надати розширення позасудових процедур відновлення платоспроможності сільгоспвиробників. При цьому заходи щодо санації неплатоспроможних підприємств не повинні зводитися виключно до реструктуризації накопиченої заборгованості, оскільки такі заходи дозволяють досягти лише короткострокового ефекту.
Необхідно шукати інші засоби подолання масової неплатоспроможності підприємств в аграрному секторі економіки. Санація неспроможних господарств в першу чергу повинна базуватися на кардинальних організаційно-економічні заходи: від реструктуризації виробництва та менеджменту до реструктуризації самого неплатоспроможного підприємства.
У процесі дослідження нами було розроблено декілька моделей, спрямованих на відновлення керованості сільгосппідприємствами і висновок слабких господарств республіки з кризи.
Всі розроблені моделі припускають передачу майна неплатоспроможних сільськогосподарських підприємств в нову сільськогосподарську організацію і створення на її базі агропромислового об'єднання, інтегруючого неспроможні підприємства даного району.
Основними позитивними сторонами подібних агарних об'єднань є єдина структура управління і можливість кредитування неплатоспроможних сільськогосподарських підприємств у зв'язку з тим, що формується структура, не обтяжена боргами. Крім того, в подібних структурах неплатоспроможні підприємства отримують можливість не тільки закуповувати товарно-матеріальні ресурси, а й централізовано реалізовувати вироблену ними продукцію, знижуючи тим самим монопсонію торгово-закупівельних організацій.
Однак слід враховувати, що застосування подібних заходів доцільно лише щодо підприємств здатних підвищити ефективність своє діяльності в майбутньому. Для тих господарств, які не здатні вийти з кризи при заміні менеджменту більш виправдано застосування процедур банкрутства ...