жіттєво достовірніх характерів, розкриває їх груповий псіхологію хіжаків и паразітів. Критичність осмислення дійсності в повісті дало змогу пісьменнікові В«податі зло не одвічною внутрішнюю сутта кожної людини, яка Тільки чекає слушно умів для виявило, а як породження суспільної несправедлівості В»9.
Велике Враження справила повість Гребінки на Чехова. Ведучі мову про необхідність перевидання кращих творів минулих років, ВІН у лісті до І. Горбунова-Посадова писав 1898 p.: В«чи не візьмете ві на собі обов'язок Прочитати старого письменника Гребінку? Колись я читав его з удовольствие, прігадується зворушліве оповідання В«ДокторВ», Яке, мені здається, Варто б Видати В»10.
У 1847 р. на сторінках В«Санкт-Петербурзьких відомостейВ» булу Надруковано одна з останніх повістей Є. Гребінки - В«Пригоди синьої асигнаціїВ», в якій викривальний пафос, Сатиричні Тенденції порівняно з Попередніми творами виявило набагато віразніше. За ідейнім задума и композіційною побудова повість очевидно перегукувалася з В«Мертвими душамиВ» М. Гоголя. Як поїздкі Чичикова з метою купівлі мертвих душ дали можлівість Гоголю очима свого героя озирнутися почти всю Россию и показати у всій багатогранності суспільне життя, так и суб'єктивно авторська Розповідь синьої асігнації, что ПРОТЯГ багатьох років переходила з рук у руки (з атласного поміщіцького гаманця за пазуху его коханки, з кишені В«Неголеного жирного людиниВ» до господаря корчми, з портфеля губернського секретаря в іменінному торті до его начальника, з рук збіднілої міщанкі до залізної скріні старого Скнар и т. д.) дала можлівість Гребінці на цею раз змалюваті ще Ширшов картину непрінадної міколаївської дійсності, вікріті антигуманність сутність зображуваніх характерів.
Персонажі Гребінки відзначаються помітно виявленості індівідуальною своєрідністю - у темпераменті, у складі мислення, в сімейно-побутових обставинні, у їх ставленні до людей и самих собі, в зовнішньому портреті, мові. Всі це спріяє Глибока відтворенню СОЦІАЛЬНОЇ и психологічної характеристики героїв. Один за одним постають перед читачем брутальний и розбещеній поміщік ​​Хома Хомич, жалюгідній Скнара Канчукевич, Нахаба и гультяй Подмьоткін, Спритний шахрай Прібіткевіч та ін. При всех індівідуальніх відмінах гребінчініх образів провінціальніх В«СуществователейВ» рідніть психологія паразитизму, духовне оскудіння и спустошеність, відсутність будь-яких Громадянських інтересів. Врешті КОЖЕН з них, як и ВСІ разом, є вікінченім виявленості різніх СТОРІН и тенденцій СОЦІАЛЬНОГО вироджених, деградації існуючого Суспільства.
У Яскраве сатирично-саркастичного Світлі постає перед читачем один Із центральних персонажів повісті - Канчукечіч. Створюючі его виразности індівідуалізованій образ, Гребінка на передній план вісуває у перебільшено-згущеній конкретізації властіві Йому найхарактерніші негатівні РІСД - зажерлівість, БЕЗМЕЖНИЙ скнарість, душевну черствість, жорстокости егоїзм. У образі Канчукевича Чимаев Спільного Зх гоголівськім Плюшкінім, у якому Гоголь бачив В«доведення до крайньої Межі тихий тенденцій здірства, тієї бездушності, Які властіві Світові коробочок и собакевічів В»11. Канчукевич уособлює всі найпотворніше, что Було характерним для Хоми Хомича, Прібіткевіча та ін. За кілька десятіліть ВІН зумів нагромадіті Величезне капітал, ліхварюючі ї оббіраючі шкірного, хто потрапляв Йому под руку, даже найбіднішіх міщан. Володіючі незліченнім багатством, цею потворній раб В«золотаВ» ВТРАТИ найелементарнішу людяність; ВІН змушує свого сина ходити в лахмітті, бігаті босоніж у холодну погоду та ін. Автор підкреслює, что скупість Канчукевича пояснюється жадоба помсти КОЛІШНИЙ Небагато вчителя жорстокости В«Жирному поміщикуВ», Який занедбав его молоді літа (скнарість ж Плюшкіна мала Інше Походження). Звертаючись хибний шлях для помсти, Канчукевич сам опинивсь под Владов грошів и почав діяті методами зажерлівіх хіжаків. Гребінка одним Із дерло (не без досвіду Гоголя) відчув Вплив СОЦІАЛЬНИХ умів, зокрема Економічних, на діяльність людини, ее характер и спробував Відтворити це (Зрозуміло, що не з такою художньою майстерністю, як це робів Гоголь) на прікладі Канчукевича, В«хоч, звичайна, и сам галі не Повністю усвідомлював глибино и заподій порушеної проблеми В»12.
Цілком закономірнім и свідомим Було звернення Є. Гребінки у Другій половіні 40-х років до фізіологічного Нарису, в жанрі Якого напісані В«Петербурзька сторонаВ», В«ФакторВ» (1845), В«Провинциал в столиціВ» (1848) та ін. Побудовані на безпосередніх СПОСТЕРЕЖЕННЯ автора, ці твори рельєфно, без прикрас розкрівалі окремі типові Сторони здічавілого, нікчемного Дворянська світу, всю непріваблівість частина міста, де В«живуть десятки тисяч бідних, але чесних трудівників В»(В« Петербурзька сторона В»). Схвально відгукнувся про цею нарис М. Некрасов; за его словами, Гребінка В«дуже дотепно Вистава народонаселення Петербурзької стороні, цієї далекої провінції, цього повітового Містечка среди розкішної с...