-антитрипсин), О±1-антіхемотріпсін, інгібітор О±-трипсину, О±1-острофазних глобулін, гаптоглобин
Згортання крові і фібриноліз
Фібриноген, О±1-глікопротеїновими кислота, О±2-антиплазмін, С1-інактиватор, сироватковий амілоїд Р
Елімінація з організму чужорідних матеріалів
С-реактивний білок, сироватковий амілоїд А, сироватковий амілоїд Р, С3-комплемент, фібриноген
Модуляція імунної відповіді організму
протеїназного інгібітори, С-реактивний білок, С3-комплемент, О±2-HS-глікопротеїн, О±1-глікопротеїновими кислота, фібриноген, гаптоглобин
Протизапальні функції
протеїназного інгібітори, Фібринопептиди, гаптоглобин, церулоплазмін
Зв'язування та транспорт біологічно активних компонентів
Гаптоглобін, гемопексин, франсферрін, церулоплазмін, преальбумін, альбумін, О±1-глікопротеїновими кислота, макроглобуліном
Проведені на нашій кафедрі дослідження білків гострої фази (С.Г. Нехаєв, 1996) показали, що при циклічних формах інфекційних захворювань вже з перших днів розвитку інтоксикації відбувається посилення синтезу і функціонального потенціалу білків гострої фази, що свідчить про зростання адаптаційних можливостей організму. Збільшення синтезу білків гострої фази зберігається навіть в періоді ранньої реконвалесценції захворювання, тобто, навіть тоді, коли у хворого купіруються клінічні ознаки захворювання. Подібні зміни в рівнях БОФ нами були виявлені у хворих з гострими формами вірусних гепатитів (Є.В. Волчкова, 1999).
Вельми цікаві дані нами були отримані при вивченні функціонального стану природних природних антіендотоксінових систем (Ч. Карлиев, 1992; В.А. Малов, 1992) організму, значення яких, на нашу думку, досі залишається недооціненим. Ймовірно, бактеріальні ендотоксини кишкового походження, універсальне значення в розвитку інфекційних захворювань як бактеріальної, так і вірусної етіології, оскільки суттєві зрушення у функціональному стан природних антіендотоксінових систем нами були виявлені і у хворих гострими вірусними гепатитами (Є.В. Волчкова, 1999).
Таким чином, на підставі зазначених загальпатологічних теорій і результатів власних спостережень, нами (С.Г. Пак, В.А. Малов 1988-1996рр.) була розроблена концепція медико-біологічного значення синдрому інтоксикації у розвитку інфекційних захворювань. Синдром інтоксикації має унікальне значення для клініки інфекційних хвороб, оскільки, з одного боку, представляє універсальний клінічний синдромокомплекс, розвиток, якого типово для більшості інфекційних захворювань, незалежно від етіологічного фактора, а з іншого, ступінь його вираженості визначає тяжкість і результат захворювання.
У загальнопатологічні ж плані синдром інтоксикації є клінічним еквівалентом строкової адаптації організму в умовах мікробної інвазії. Виключно важливо те, що для клініки інфекційних хвороб має встановлення характеру "збою" у регуляції адаптаційного потенціалу організму, що клінічно проявляється більш важкими формами захворювання, розвитком ускладнень і, в крайньому випадку, летальним результатом. p> Зміни, що виникають на локальному, системному і органному рівні в результаті впливу на організм господаря бактеріальних збудників, свідчить про їх адаптаційно-пристосувальний характер. У початковому періоді хвороби, рівень спрямований на термінову мобілізацію захисних механізмів. Саме подібна послідовність формуються відповідних реакцій макроорганізму лежить в основі розвитку клінічного синдрому інтоксикації, який, за своєю суттю, представляє не що інше, як окремий випадок загального адаптаційного синдрому (Стрес-реакцію) на мікробну інвазію. p> Організм людини, що знаходиться в перманентному контакті з різними мікроорганізмами, володіє потужними вродженими (природними) і набутими системами захисту, скоординоване функціонування яких може перешкоджати розвитку інфекційного процесу на будь-якій стадії розвитку, не залежно від шляху надходження збудника. Клінічно ж це проявляється можливістю широкого діапазону течії будь-якого інфекційного захворювання (від носійства до важких і навіть блискавичних форм захворювання) у різних хворих.
На ранніх етапах розвитку інфекційного процесу виняткову захисно-пристосувальну роль відіграють системи неспецифічного захисту, дія яких не залежить від природи збудника (віруси, бактерії, рикетсії, найпростіші тощо). Відповідно, і ефективність функціонування цих систем значною мірою буде залежати від стратегії збудника в організмі господаря (внутрішньо-, позаклітинний паразитизм і т.д.).
Ключовим стартовим механізмом, за допомогою якого реалізується розгортання адаптаційно-пристосувальних реакцій макроорганізму, ...