йних найманих працівників у землеробстві України становила майже 2 млн. чоловік. Завдяки колонізації півдня України та інтенсивному розвитку господарства в інших регіонах України за період 1860-1887 рр.. посівні площі зросли в 1,5 рази. За підтримки держави пріоритет надавався розвитку важкої індустрії, яка розвивалася темпами, вдвічі вищими порівняно з областями легкої промисловості. Такий підхід призвів до серйозних деформацій структури економіки України - до гіпертрофованого нарощування виробництва засобів виробництва за рахунок звуження виробництва предметів споживання. Ця тенденція в економіці України збереглася і в XX ст. Більше того, потужне нарощування промислового потенціалу та концентрація робочої сили в Придніпров'ї та на Донбасі разюче контрастували з розвитком інших регіонів України: нині ця диспропорція в розміщенні продуктивних сил України представляє складну проблему національної економіки. У початку XX ст. прогресувала тенденція до нерівномірності розвитку регіонів України. Найбільш відсталим регіоном, де зберігалися залишки кріпацтва, було Лівобережжі. У цей період сформувалася певна спеціалізація промислових регіонів України. Донбас став центром вугільної промисловості, Нікопольський басейн - марганцевої, Кривий Ріг - залізорудної, Правобережжя і, певною мірою, Лівобережжі - цукрової. Ці осередки промислового виробництва з часом набули загальноросійське значення, а частка промисловості України в загальному обсязі продукції всього народного господарства становила 48,2%. Важливу роль у завершенні формування внутрішнього ринку і зростання капіталістичного промислового виробництва мало шляхове будівництво. Важливе значення в товарізаціі виробництва в селі мала столипінська аграрна реформа. Основний зміст указу 1910 полягало у затвердженні в селі приватної селянської власності, яке передбачало спадкове володіння, купівлю-продаж і заставу землі. Метою було формування міцних селянських господарств фермерського типу. Цей процес і відбувався в реальному житті. В Україні (найбільше - на Правобережжі та півдні) на хутори і відруби виселилося 226 тис. селянських господарств, або майже половина загального їх числа. Реформа сприяла розвитку аграрних відносин на селі, широкому застосуванню машин і добрив, а це зумовлював зростання товарності сільського господарства. [20, стор 201]
Отже, на початку XX ст. під впливом буржуазних реформ в Україні відбулися значні зміни в економічній сфері. Перетворення в аграрному секторі сприяли високому рівню концентрації землі, корінному перерозподілу земельної власності (від становості до безсословності), застосуванню техніки, використанню вільнонайманої робочої сили, поліпшенню структури посівів тощо Ці зміни давали можливість Україні перетворитися на потужний центр виробництва сільськогосподарської продукції не тільки імперського, а й світового значення. У 60 - 80-х роках XIX ст. завершився промисловий переворот, почалася індустріалізація економіки України. У пореформений ча...