і прийняття згаданого закону "Про промисловості" повинні підвищити системність промислової політики, забезпечити її спрямованість в більш конкретне і визначене русло в ході реалізації курсу на ефективні структурні зміни. При цьому слід брати до уваги, що модель промислової політики має вибудовуватися з урахуванням стратегічного бачення місця України в майбутній світогосподарчої ієрархії, а механізми політики - забезпечувати досягнення заданих цільових установок розвитку у визначений термін. На наш погляд, ця модель повинна органічно поєднувати засоби горизонтальної підтримки з активної державної структуроформуючих політикою і штучним стимулюванням розвитку галузей високих технологій і прогресивних укладів. У даному випадку виникає проблема знаходження коштів активного втручання, які б могло використовувати держава в рамках правил СОТ, членом якої є Україна. Слід зазначити, що, згідно з цими правилами, резерв дозволених механізмів активного переструктурування та модернізації практично відсутня. "Активні" механізми в більшості випадків характеризуються адресної спрямованістю підтримки окремих пріоритетних галузей і виробництв шляхом надання різноманітних податкових пільг і безпосереднього державного інвестування, тоді як ключова вимога СОТ - це відсутність адресності та рівність для всіх, а це апріорі відкидає принцип пріоритетності. p>
Концептуально вихід з цієї ситуації ми вбачаємо в тому, що держава повинна повернути собі статус повноцінного суб'єкта господарювання в економіці поряд з приватним бізнесом, причому не утискаючи його, а працюючи з ним у партнерстві на рівних умовах. Слід відкинути нав'язані ззовні догми ринкового фундаменталізму з приводу того, що тільки приватний сектор здатний створити ефективну економіку, що держава не може бути ефективним власником, а тому всі слід віддати на "відкуп" приватної ініціативи та підприємництва. Як підтвердила сумна українська дійсність, це не так: вітчизняний бізнес виявився в більшості випадків слабким, пасивним і нездатним підвищити ефективність виробництва, здійснити його модернізацію, наблизити структуру випуску до реальних потреб населення. Хоча саме це очікувалося як результат приватизації. p align="justify"> Для розвитку пріоритетних сфер держава тимчасово повинна взяти на себе підприємницьку функцію, створюючи нові або модернізуючи діючі виробництва в перспективних секторах. У світовій практиці подібні підходи успішно застосовувалися низкою країн, а модель такої держави отримала визначення як "держава розвитку" ("Developmental State"). p align="justify"> Сьогодні підставами для державного підприємництва можуть стати наступних чотири ключові обставини:
по-перше, держава поки виступає єдиним суб'єктом господарювання, здатним взяти на себе ризики переструктурування виробництва та створення нових секторів, оскільки недержавні інститути мінімізації цих ризиків практично відсутні, та ще й не скоро будуть створені і зможуть повно...