ичні монархії. Ашока називав себе не богом, а "милим богам". У Законах Ману (VII, 8) обожнюється швидше царська влада, а не цар-людина, яка може бути "дурним, жадібним, неосвіченим" (VII, 30), "прихильним до пороків" (VII, 46). Лише вільна воля індійських царів давала їм, згідно дхармашастрам, можливість реалізувати укладені в них божественні начала, і тоді всі піддані процвітали, якщо були вірні цареві, якщо слідували за ним. Але та ж сама воля дозволяла царю ухилятися від виконання своєї дхарми, слідувати гріховним людським цілям, що вело до загибелі і його самого, і керований їм народ. "Від відсутності смиренності гинули багато царі разом з надбанням, - застерігали Закони Ману (7, 10), - завдяки смиренності навіть відлюдники наслідували царство". Царю-людині пропонується почитати брахманів, що знають веди (VII, 37), надходити за їхньою порадою. p align="justify"> Цар був главою адміністративного апарату. Від нього залежали призначення посадових осіб і контроль за їх діяльністю (VII, 54-63, 81). Всі царські чиновники, згідно Артхашастра, ділилися на групи центрального і місцевого управління. Особливе місце займали радники царя - вищі сановники (ман-Тріни, махаматри,). З радників царя складався і дорадчий колегіальний орган - мантрипаришад, своєрідний пережиток органів племінної демократії. Членство в мантрипаришад не було чітко встановлено, поряд з сановниками в нього іноді запрошувались представники міст. Цей орган зберігав деяку незалежність, але лише по ряду другорядних питань міг приймати самостійні рішення. p align="justify"> Збереження державної єдності вимагало твердого державного управління. Маурьи в період централізації намагалися тримати всі нитки управління у своїх руках, спираючись на різні категорії чиновників, складових розгалужену мережу органів виконавчого і судового апарату. p align="justify"> Спеціальна група царських чиновників була пов'язана, наприклад, з організацією управління царським господарством, з діяльністю по поповненню царської скарбниці. Артхашастра згадує чиновників, покликаних наглядати за царськими пасовищами, за гаванями, за судноплавством, що відали морською торгівлею, суднобудуванням і пр. З регулюванням економічного життя країни була пов'язана діяльність спеціальних категорій чиновників (адх'як-ша), серед яких важливе місце займали чиновники фінансового відомства, відали збором податків, державною скарбницею. Ці чиновники, згідно із Законами Ману, повинні були володіти "чесністю, увюм і твердістю" (VII, 60). Виділялася також особлива група чиновників, стежила за постачанням армії. Залежно від роду своєї діяльності вони підпорядковувалися чи головному збирачеві податків, або головному скарбнику, або головнокомандувачу армією (сенапаті). Серед інших вищих чиновників особливе місце займали головний суддя, юридичний радник царя і радник царя у справах культу, вихователь його синів, верховний придворний жрець (nypoa-uma). p align="justify"> Поряд з призначенням чиновників царською ...