а основі цього Закону Указом Президента Російської Федерації від 14 листопада 2002 N 1325 було затверджено Положення про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації.
Відповідно до Закону про громадянство Президент Російської Федерації приймає рішення з питань:
а) прийому в російське громадянство;
б) відновлення в громадянство Російської Федерації деяких категорій осіб;
в) виходу з громадянства;
г) скасування рішення з питань громадянства.
Комісія з питань громадянства при Президентові Російської Федерації має суто дорадчі повноваження.
Відповідно до ст. 63 Конституції Російської Федерації Росія надає політичний притулок іноземним громадянам та особам без громадянства відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права. Причому відповідно до Кримінальним кодексом Російської Федерації особи, навіть незаконно перетнули Державний кордон Росії, не підлягають відповідальності, якщо вони зробили це в пошуках політичного притулку, зрозуміло, за відсутності в їх дії складу іншого злочину.
Політичний притулок іноземним громадянам надається в порядку, встановленому Президентом РФ. Цей порядок закріплений у Положенні, затвердженому Указом Президента Російської Федерації від 21 липня 1997 р N 746.
Діяльність Президента Російської Федерації з нагородження, присвоєння звань, названих у п. б ст. 89 Конституції РФ, також впорядкована. Правове регулювання цих повноважень здійснив сам Президент.
До повноважень президента Російської Федерації в даній області відносяться: установа державних нагород, видання указів про нагородження державними нагородами; вручення нагород.
Почесні звання є різновидом державних нагород та присвоюються в тому ж порядку.
З прийняттям в 1996 р Кримінального кодексу Російської Федерації інститут помилування отримав нормативну конкретизацію. У відповідності зі ст. 85 Кримінального кодексу Президент Російської Федерації здійснює помилування стосовно індивідуально визначеної особи, причому вже засудженого за злочин. Актом помилування тепер можна також зняти судимість.
Частина перша статті 90 Конституції РФ точно визначає види актів, що видаються Президентом країни, в які вдягаються його владні рішення. Вони можуть бути нормативними та індивідуальними.
Указами глави держави оформляються рішення нормативного характеру, рішення про призначення та звільнення з посади керівників у системі федеральної виконавчої влади і деяких посадових осіб у складі Адміністрації Президента Російської Федерації, про громадянство, надання політичного притулку, нагородження державними нагородами , присвоєння вищих військових і вищих спеціальних звань, класних чинів, почесних звань Російської Федерації, про помилування. Указами оформляються та інші рішення індивідуального характеру, насамперед у економічній сфері, наприклад, у сфері управління федеральною власністю.
ВИСНОВОК
Концепція президентської влади, прийнята в чинній Конституції Російської Федерації, істотно відрізняється від проводилася в колишньої Конституції. Переставши бути «вищою посадовою особою», російський Президент за новою Конституцією більше не є і главою виконавчої влади. Відповідно видозмінилися і його відносини з Урядом Російської Федерації і всією системою виконавчої влади. Але ці зміни не носять кардіального характеру, оскільки в Російській Федерації конституційно забезпечена модель «президентської республіки», т. Е. Модель не тільки представництва, а й реально володарює Президента. Особливо яскраво роль глави держави проявляється в відносин: Президент - Уряд - Державна Дума. Практика досі складається таким чином, що Президент опосередковано (через Прем'єра) формує непартійне Уряд, т. Е. Кабінет, склад якого не пов'язаний з розподілом депутатських місць у нижній палаті парламенту. За сукупністю і значимості функцій і повноважень, закріплених за Президентом Конституцією, він, безперечно, займає провідне місце в системі органів Російської Федерації, які здійснюють державну владу. Цими органами відповідно до ст. 11 Конституції є Президент Російської Федерації, Федеральне Збори, Уряд Російської Федерації, суди Російської Федерації. Практика надає (про це можна, зокрема, судити по президентській пошті), що обов'язок Президента гарантувати Конституцію, права і свободи людини і громадянина сприймаються надзвичайно широко. Наприклад, нерідко громадяни адресують Президенту свої скарги, пов'язані з несправедливим, на їхню думку, рішеннями правоохоронних органів і навіть судовими рішеннями. І при цьому підкреслюють, що Президент як гарант Конституції прав людини, зобов'язаний їм допомогти. Президент ...