Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Курсовые проекты » Дія кримінального закону в часі

Реферат Дія кримінального закону в часі





КК 1996 р.

При перекваліфікації дій осіб, засуджених за ст. 174-1 КК 1960 р., має бути відповідно скорочено покарання до максимальних меж, передбачених у ст. 290, 291 КК 1996 р. Перекваліфікація в таких випадках необхідна і стосовно осіб, яким покарання визначено не вище максимальних меж, встановлених ст. 290, 291 КК 1996 р. Це пов'язано з тим, що в основу класифікації злочинів на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі (ст. 15 КК 1996 р.) покладено максимальне покарання, передбачене санкцією відповідної статті, і тому особі небайдуже, за якою саме статтею йому визначено покарання. Так, особа, яка була засуджена за ч. 2 ст. 174-1 КК 1960 р. за посередництво в хабарництві, вчинене з використанням службового становища (покарання від 7 до 15 років позбавлення волі), вважалось на підставі ст. 71 КК 1960 р. вчинили тяжкий злочин, тоді як при перекваліфікації зазначених дій на ст. 33 і ч. 1 ст. 290 КК 1996 р. (Покарання до 5 років позбавлення волі) цей злочин у відповідності зі ст. 15 КК 1996 р. відноситься до злочинів середньої тяжкості. p> Разом з тим при перекваліфікації дій особи, засудженого за неодноразове посередництво в хабарництві, з ч. 2 ст. 174-1 КК 1960 р. на ст. 33 і п. В«БВ» ч. 4 ст. 290 КК 1996 р. (покарання від 7 до 12 років позбавлення волі) скоєний злочин залишається, згідно зі ст. 71 КК 1960 р., тяжким, а не стає особливо тяжким, як це передбачено у ст. 15 КК 1996 р. Саме таким чином було вирішено питання в постанові N 1 пленуму Верховного суду СРСР від 18 Січень 1995 В«Про деякі питання застосування судами Федерального закону від 1 Липень 1994 (Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу РРФСР і Кримінально-процесуальний кодекс РРФСР В». У зв'язку з виключенням із КК 1960 р. гол. 2 В«Злочини проти соціалістичної власності "та включенням більшості передбачених цією главою складів в гол. 5 В«Злочини проти власностіВ» пленум роз'яснив, що в тих випадках, коли новий закон, який має зворотну силу, застосовує ся до діянь, раніше не визнавалися тяжкими злочинами, то такі діяння не повинні визнаватися тяжкими та при застосуванні нового закону.


2.3. Склад злочину і зворотна сила кримінального закону

Вирішення питання про додання закону зворотної сили залежить не тільки від пом'якшення або посилення караності діяння новим законом, а й від зміни будь-якого з ознак, що входять до складу злочину. Це в першу чергу відноситься до об'єктів злочинів. КК 1996 р. поповнився НЕ тільки новими складами злочинів, а й новими главами, які містять склади злочинів, спрямовані на охорону невідомих КК 1960 р. об'єктів. До таких належать: гол. 23 В«Злочини проти інтересів служби в комерційних та інших організаціях В»; гол. 28 В«Злочини у сфері комп'ютерної інформаціїВ»; нові, за винятком ст. 354 КК 1996 р. (ст. 71 КК 1960 р.), склади злочинів, передбачені в гол. 34 В«Злочини проти миру і безпеки людства В». Ряд складів злочинів, узятих з різних глав КК 1960 р. і доповнені новими складами злочинів, об'єднані в самостійні глави: В«Злочини проти сім'ї та неповнолітніхВ» (гол. 20), В«Екологічні злочину В»(гл. 26),В« Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту В»(гл. 27). Цілком очевидно, що за новими складам злочинів, передбаченим у перерахованих розділах, залучення до відповідальності можливе тільки за дії, вчинені не раніше 1 січня 1997 м.

Одночасно законодавець виключив з Кримінального кодексу гол. В«Інші державні злочиниВ» і, уточнивши об'єкти злочинів, розподілив передбачені цією главою склади по інших главам, знизивши, як правило, караність цих злочинів. Наприклад, передбачене ч. 1 ст. 85 КК 1960 р. порушення правил безпеки руху тепер поміщено в гол. 27 В«Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту В», у ст. 263, що містить три частини, в яких більш диференційовано відповідно до тяжкості наслідків, що настали визначені більш м'які в порівнянні з санкцією ч. 1 ст. 85 КК 1960 р. міри покарання. Передбачені ж ч. 2 ст. 85 КК 1960 р. діяння, які не спричинили, але створювали загрозу настання вказаних у ч. 1 ст. 85 КК наслідків, були повністю декриміналізовані. Зі сказаного випливає, що дії осіб, які вчинили до 1 Січень 1997 злочини, передбачені ч. 1 ст. 85 КК 1960 р., повинні кваліфікуватися залежно від настали за відповідною частини ст. 263 КК 1996 р. Дії осіб, засуджених за ч. 1 ст. 85 КК 1960 р., слід перекваліфікувати на ч. 1, 2 або 3 ст. 263 КК 1996 р. зі зниженням покарання до максимальних меж, встановлених санкцією відповідної частини ст. 263 КК 1996 р., у разі, якщо визначене судом покарання цим особам перевищувало максимальна межа санкцій ч. 1, 2, 3 ст. 263 КК 1996 р. Справи ж, порушені за ч. 2 ст. 85 КК 1960 р., підлягають припиненню, а особи, засуджені за ч. 2 ст. 85 КК, повинні бути звільнені від покарання. p> У деяких випадках новим КК змінені ознаки предмета злочину або ознаки особи, потерпіл...


Назад | сторінка 12 з 22 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Злочини проти сім'ї та неповнолітніх: особливості кваліфікації та призн ...
  • Реферат на тему: Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту
  • Реферат на тему: Новели кримінального кодексу РФ 1996 року
  • Реферат на тему: Злочини проти волі, честі та гідності особи
  • Реферат на тему: Дослідження стадій і складу злочинів. Визначення судом покарання