и його репутацію. У 1996 р. вдалося залучити 800 млн. дол прямих інвестицій (удвічі більше, ніж у попередньому році) і 700 млн. дол портфельних інвестицій. У 1997 р. ці цифри за деякими даними склали 1-1,5 млрд. дол прямих і 1,5 млрд. дол портфельних інвестицій.
Під другій половині 90-х років помітно підвищилася капіталізація фондового ринку в Марокко. Просування вперед процесу приватизації допомогло створити "ринкову глибину ", під якою учасники ринку мають на увазі певний рівень ринкових параметрів (обсяги біржових торгів, чисельність акціонерів, розміри капіталізації та ін), здатний викликати інтерес не тільки у місцевих, а й зарубіжних інвесторів. У 1998 р. фондова біржа Касабланки вступила в період розквіту: за низкою основних показників (темпи зростання біржових індексів, чиста прибуток інвесторів) вона залишила позаду ринки США, Західної Європи і Азії. Так само як і набирає силу турецький ринок, фондовий ринок Марокко не піддався руйнівному впливу азіатської кризи, що, очевидно, пов'язано з більш низьким ступенем залученості й того, й іншого у світові фінансові потоки.
Масштаби капіталізації в Тунісі набагато скромніше, але місцевий ринок стабільно зростає, годований приватизацією і західними портфельними інвестиціями, що пішли з перегрітих ринків нових індустріальних країн і Заходу. Розвиток фондового ринку стримується малими масштабами туніської економіки, слабкістю таких суб'єктів ринку, як брокерські і страхові компанії, інвестиційні фонди, недосконалістю системи зберігання цінних паперів.
Оцінюючи підсумки розвитку близькосхідних фондових ринків, не можна не визнати, що великий інвестиційний потенціал цієї частини світу поки розкритий далеко не повністю і реалізується переважно у анклавной формі. У більшості країн регіону, де до кінця XX століття здійснювалася статистично уловима торгівля фондовими цінностями і були створені відповідні фінансові інститути, сплеск фондової активності першої половини 90-х років не переріс в довготривалу тенденцію динамічного зростання. Процес формування ринків перейшов в еволюційну стадію, хоча деякі країни (Туреччина, Ізраїль, Єгипет, Марокко і Туніс) просувалися в цьому напрямку випереджаючими темпами. Перехід на наступну, якісно більш високий щабель розвитку стримується низкою перерахованих нижче чинників.
Повільні темпи економічних реформ, в тому числі реформи господарського механізму. Збереження жорсткого державного контролю над ринком і висока питома вага державних облігацій в обігу цінних паперів обмежують можливості приватного сектора з розміщення цінних паперів і знижують привабливість акцій приватизованих підприємств. Для Близького Сходу в цілому характерна невисока ступінь розосередження власності на цінні папери. У фондової торгівлі тут переважають приватні угоди, а не публічні емісії. Малі масштаби використання акціонерного способу фінансування і висока іммобільність багатьох випусків цінних паперів (переважно корпоративних) сильно гал...