ерального уряд, із середовища самого Бундестагу або через Бундесрат.
Бундестаг повинен обговорити законопроекти в відповідний строк і прийняти рішення.
Законопроект, згідно з регламентом Бундестагу, може бути внесений партійною фракцією або групою депутатів, що складає не менше 5% загального їх числа.
Законодавчий процес в Швейцарії традиційно характеризується повільністю. В рамках свого дослідження А.-В. Пойтрі розрахував середню тривалість процесу прийняття законів в Союзній зборах за 1971- 1976 рр. І за його розрахунками, законодавчий процес займав близько п'яти років з моменту ініціативи і до остаточного голосування в парламенті. При цьому, як зазначає професор П. Скіаріні, істотних змін з 1970 р не відбулося. Така тривалість пояснюється не стільки складністю досягнення консенсусу, скільки часом, необхідним Адміністрації для виконання своєї частини роботи. П. Скіаріні показує, що тривалість процесу багато в чому залежить і від того, дотримується чи ні формальна процедура консультацій. Слід мати на увазі, що така нерозторопність законодавчого процесу є одним з факторів, що уповільнюють проведення реформ у Швейцарії.
Перш ніж перейти до розгляду стадій законодавчого процесу, слід окремо обмовитися про те, що в даному параграфі мова йде про законодавчий процес в рамках діяльності Союзної зборів. Тим не менш, ми не можемо не згадати про ту роль, яку відіграє інститут безпосередньої демократії у Швейцарії.
Німецький термін «Referendumsdrohung» («загроза проведення референдуму») часто використовується швейцарськими політиками, ЗМІ, у парламентських дебатах, коли мова заходить про безпосередньої демократії. Очевидно, і Союзна рада, і Адміністрація, і Союзну збори беруть до уваги «загрозу референдуму», оскільки часто, перш ніж законопроект буде направлений на розгляд до парламенту, проводяться опитування громадської думки з питання, що мають намір включити в законопроект. У Швейцарії це прийнято називати «Vernehmlassungsverfahren» («процес консультацій»).
Слід зазначити, що механізми безпосередньої демократії на федеральному рівні включають в себе дві категорії - це народна ініціатива і референдум (обов'язковий, факультативний). Кожна з цих категорій може використовуватися для досягнення різних результатів і має свої структурні особливості.
Обов'язковий референдум - це референдум, який проводиться з питань, передбачених ч. 1 ст. 140 Конституції. Так, на голосування народу і кантонів виносяться питання щодо змін Союзної конституції, вступу та членства в різних міжнародних організаціях. На голосування народу виносяться: народні ініціативи з повного перегляду конституції, народні ініціативи щодо часткового перегляду Конституції у формі загальної пропозиції, відкинутого парламентом, а також питання про те, чи слід проводити повне зміна Конституції, якщо обидві палати Союзної зборів не згодні з цим.
Факультативний референдум може бути проведений з питань прийняття нових або зміни діючих союзних законів, так само як і міжнародних угод, а також у відношенні союзних законів і термінових союзних законів, що вступили в силу і діючих не більше року. Факультативні референдуми проводяться в тому випадку, якщо протягом 100 днів буде зібрано 50000 підписів на підтримку референдуму або якщо 8 кантонів вимагають проведення референдуму.
Відповідно до ст. 142 Конституції проекти, що виносяться на голосування народу, приймаються, якщо за це висловлюється більшість голосуючих, а проекти, що виносяться на голосування народу і кантонів, приймаються, якщо за це висловлюються більшість голосуючих і більшість кантонів.
Що стосується ініціатив, то кожен раз, коли ініціатива проходить розгляд, необхідно зібрати певну кількість підписів зареєстрованих виборців для того, щоб Союзна рада або Союзну збори провели референдум. Конституція Швейцарії передбачає два різних механізму ініціатив:
Народна ініціатива по частковій зміні Конституції дає виборцям можливість запропонувати варіант перегляду частини федеральної Конституції (ст. 139 Конституції). Народна ініціатива часткового перегляду Союзної конституції може мати форму загальної пропозиції або розробленого проекту. Народна ініціатива по повного перегляду конституції, так само як і народна ініціатива щодо часткового зміни Конституції, вимагає в якості підтримки 100000 підписів виборців (ст. 138 Конституції). В обох випадках підпису необхідно зібрати протягом 18 місяців після реєстрації ініціативи.
Слід підкреслити, що на кантональному рівні пряма демократія поширена ще більш широко. Проте інтенсивність звернення до механізмів прямої демократії в різних кантонах неоднакова: з 1970 до 2003 року в Цюріху було проведено 457 референдумів, в той час як в Тічино - 53 р...