ї менеджменту валютного ризику, яка включає в себе наступні елементи: централізація управління валютним ризиком, використання усіх можливих заходів уникнення ризику, що призводить до значних збитків, контроль та мінімізація сум збитків, якщо не існує можливості уникнення ризику, хеджування валютного ризику в умовах неможливості його уникнути. Основним інструментом управління валютним ризиком у банку є лімітування. Банк застосовує цей інструмент шляхом встановлення лімітів на загальну відкриту валютну позицію по банку в цілому, в розрізі підрозділів та операцій; суму можливих збитків від зміни валютного курсу; казначейські операції (конверсійні арбітражні операції, казначейські неторговельні операції з готівковою іноземною валютою, операції з банківськими металами) [14].
Депозитний ризик - можливість недоотримання очікуваного рівня депозитів внаслідок впливу зовнішніх і внутрішніх факторів в умовах невизначеності діяльності банку.
Депозитний ризик комерційного банку - це міра (ступінь)
невизначеності щодо можливості переведення розрахункового або поточного рахунку в інший банк або дострокового вилучення вкладу.
За міру (ступінь) депозитного ризику можна взяти один з коефіцієнтів
нестабільності депозитів. Даний коефіцієнт характеризує рівень достроково вилучених строкових депозитів. Зниження середнього терміну використання депозитів у поєднанні зі значним коефіцієнтом нестабільності (більше 10%) говорить про посилення нестабільності депозитної бази, що негативно впливає на ліквідність банку. Щодо методів зниження депозитного ризику, то найбільш ефективними з них є диверсифікація вкладників та лімітування, тобто встановлення граничної суми вкладу.
Експериментальне підтвердження того, що депозити до запитання
змінюються сезонно і циклічно отримали В. Деволл і Г. Дріз. Вони
показали взаємозв'язок між кількістю вкладників у депозитному портфелі і рівнем депозитного ризику: чим більшу кількість клієнтів тим більшою мірою депозитний ризик розподіляється за кількістю клієнтів і відповідно депозитні потоки в цьому випадку стають більш прогнозованими для банку. У економічні літературі оцінку ризиків депозитів до запитання рекомендується проводити на основі застосування апарату теорії ймовірності. Для своєчасного реагування на можливі прояви депозитних ризиків важливу роль відіграє прогнозування банком рівня сукупних залишків коштів за рахунками. На формування залишків коштів за поточними рахунками клієнтів впливають такі фактори, як вид діяльності, активність проведення операцій за рахунком, сезонність та інші фактори. На формування термінових депозитів також можуть впливати ряд факторів, таких як кількість клієнтів, кількість рахунків, валютних курсів [2]. Основними методами зменшення відсоткового ризику комерційного банку є управління гепом, імунізація портфеля (приведення у відповідність середньозваженої модифікованої дюрації пасивів банку), а також похідні інструменти. Кожен з похідних інструментів використовується, щоб знизити специфічним чином відсотковий ризик, зафіксувати відсоткову ставку за запозиченнями або вкладеннями, а також для регулювання співвідношення позик і вкладень за фіксованою і плаваючою процентними ставками у портфелі комерційного банку. Крім того, процентний ризик банку можна зменшувати за допомогою страхування, яке передбачає повну передачу відповідного ризику страховим компаніям [15]. Щодо методів зниження операційних ризиків, то основним серед них є розвиток внутрішнього аудиту, вдосконалення документообігу, розробка внутрішніх методик і техніко-економічного обґрунтування окремих операцій, а також продумане ресурсне (фінансове, матеріально-технічне, кадрове забезпечення своїх операцій. Висновок
Зобов'язання банку є одним з основних джерел формування фінансових ресурсів комерційного банку. Аналіз проводиться за даними балансу банку і форм статистичної звітності в динаміці і структурі як в цілому, так і по групах зобов'язань. Результати аналізу дають можливість оцінити роботу банку щодо залучення нових джерел коштів. При формуванні зобов'язань банк має дуже обережно підходити до різноманітних джерел залучення і запозичення, які є платними і відрізняються строками залучення і вартістю, зокрема не обтяжувати себе міжбанківськими кредитами, що є найдорожчим ресурсом і повинні нарощувати базу строкових депозитів найбільш надійну з метою ефективного вкладення цих коштів у кредитну діяльність. Також значне перевищення залучених ресурсів над кредитними вкладеннями може призвести до збитковості кредитних операцій комерційного банку.
Аналіз зобов'язань банку починається з визначення їх питомої ваги в загальній структурі пасивів банку. Далі аналізується структура зобов'язань банку і вивчаються структурні зрушення, що відбулися протягом аналізованого періоду. Виділяють показники характеризують стабільність ресурсів і вивчається ефективність фор...
