в розмові з Елізабет (гл. XI) називає основні риси свого характеру: він недостатньо м'який, не вміє забувати пороки і дурість оточуючих, не здатний розчулитися і уразливий.
«I have made no such pretension. I have faults enough, but they are not, I hope, of understanding. My temper I dare not vouch for. It is, I believe, too little yielding-certainly too little for the convenience of the world. I can not forget the follies and vices of others so soon as I ought, nor their offenses against myself. My feelings are not puffed about with every attempt to move them. My temper would perhaps be called resentful. My good opinion once lost, is lost forever. »
слабкість у мене достатньо. Я тільки сподіваюся, що від них позбавлений мій розум. А ось за вдачу свій я б не поручився. Можливо, я недостатньо м'який - в усякому разі, з точки зору зручності тих, хто мене оточує. Я не вмію забувати дурість і пороки ближніх так швидко, як слід було б, так само, як і завдані мені образи. Я не здатний розчулитися, як тільки мене захочуть зворушити. Мене, ймовірно, можна назвати образливим. Якщо хто-небудь позбавляється моєї поваги, то вже назавжди.
Перше його висловлювання носило зарозуміло - презирливий відтінок: « I am in no humor of present to give consequence to young ladies who are slighted by other men ». Пізніше, в хвилини першого визнання, спочатку впевнений у її згоді, потім приголомшений її відмовою, він прямо говорить про всіх своїх побоюваннях, що стосуються їх можливого союзу:
These bitter accusations might have been suppressed, had I, with greater policy, concealed my struggles, and flattered you into the belief of my being impelled by unqualified, unalloyed inclination; by reason, by reflection, by everything. But disguise of every sort is my abhorrence ... Could you expect me to rejoice in the inferiority of your connections? To congratulate myself on the hope of relations, whose condition in life is so decidedly beneath my own?
Не міг я уникнути настільки тяжких звинувачень, якби завбачливо від вас це приховав? Якби я вам підлестив, запевнивши у своїй всепоглинаючої пристрасті, яку б не затьмарювали протиріччя, доводи розуму або світські умовності?
У його промові бессоюзное перерахування однорідних прийменникових доповнень ( by reason, by reflection, by everything ), вживання умовного і умовного способу (might have been suppressed, had I concealed, could you expect ), паралельна конструкція в двох наступних одне за іншим питальних реченнях ( Could you expect me to rejoice ... To congratulate myself... ) створюють ефект наростання, завдяки якому знаходять своє вираження його образа і роздратування.
Однією «гранню» мовної особистості містера Дарсі є його здатність і прагнення до естетизації мовних вчинків. Ця якість властиво герою в значній мірі, що виражається у вживанні фразеологізмів, крилатих, а також в активному вжитку різноманітних зображально-виражальних засобів: епітетів, метафор, порівнянь і т.д.
«I am afraid you have been long desiring my absence, nor have I anything to plead in excuse of my stay , but real, though unavailing concern . Would to Heaven that anything could be either said or done on my part that might offer consolation to such distress ! But I will not torment you with vain wishes , which may seem purposely to ask for your thanks. This unfortunate affair will, I fear, prevent my sister's having the pleasure of seeing you at Pemberley to-day. »
- Ви, мабуть, давно чекаєте мого відходу. Мені нічим виправдати свою повільність, хіба лише щирим, хоч і безплідним співчуттям . Боже, якби тільки я міг щось зробити або висловити для пом'якшення вашого горя ! Але для чого набридати вам порожніми побажаннями , як ніби домагаючись подяки ?. Боюся, це сумна подія позбавить мою сестру задоволення бачити вас сьогодні в Пемберлі?
«You are too generous to trifle with me. If your feelings are still what they were last April, tell me so at once. My affections and wishes are unchanged, but one word from you will silence me on this subject for ever. »
- Ви занадто великодушні, щоб грати моїм серцем Якщо ваше ставлення до мене з тих пір, як ми...
