ваності всіх його частин і розділів. Його сутність полягає в побудові балансів (матеріальних та інших) у вигляді таблиці, що складається з двох частин - наявності ресурсів та їх розподілу. Підсумки обох частин повинні бути рівними. Баланси розробляють в натуральному і вартісному вираженні.
Також у плануванні широко використовувався і нормативний метод. Його суть полягає в тому, що ряд планових розрахунків виконують з використанням науково обґрунтованих норм і нормативів: витрат сировини і матеріалів, палива, енергії, трудових і фінансових ресурсів на одиницю продукції і робіт, норм амортизації і т.д.
Ще в плануванні використовувався і пофакторний метод, коли плановий показник визначається за досягнутою його величині у звітному періоді, скоригований на зміну умов (факторів) в плановому періоді. На підприємствах лісової промисловості його застосовують при плануванні показників продуктивності праці, використанні виробничих фондів.
Однак, використання методів ручного планування в сучасних умовах може виявитися неефективним. У першу чергу це пов'язано з тим, що змінюються умови зовнішнього середовища змушують керівництво підприємства швидко приймати рішення, здійснювати коригування планових показників і т.п. Цілком очевидно, що використовуючи традиційні ручні методи здійснювати це практично неможливо. Другим великим недоліком ручного планування, як вуж було відзначено, є небезпека виникнення різного роду помилок, прорахунків, неузгодженістю показників і т.п. І нарешті, використання цих методів, внаслідок залучення великої кількості конкретних виконавців і використання величезної кількості документів буде занадто витратним для великих лісопромислових підприємств. А як відомо, планування буде ефективним лише в тому випадку буде виправданим лише в тому випадку, якщо витрати на його здійснення будуть менше ніж зумовлені ним результати.
В останні роки відкрилися перспективи для широкого впровадження в практику планування економіко-математичних методів (ЕММ). ЕММ це способи вирішення завдань економіки, організації і планування виробництва за допомогою математики і кібернетики.
Їх основою є економіко-математичні моделі, тобто опис математичними засобами економічних процесів, явищ і завдань для встановлення логічних і кількісних залежностей між різними елементами досліджуваних систем.
Економіко-математичні методи є одним з найпотужніших інструментів для вдосконалення планування. Особливу актуальність вони набувають в даний час, коли можливості ЕОМ значно розширилися.
Економіко-математичні методи використовуються в багатьох галузях господарства. Напрями ЕММ в практиці планування включають найрізноманітніші завдання: з визначення параметрів споруджуваних підприємств, по обґрунтуванню асортиментної програми, по оптимальному використанню обладнання та механізмів, по раціональним перевезень, за розподілом потреби в матеріальних ресурсах і т.д.
Існує два методи організації виробництва: потокове і непотокове виробництво.
Непотоковий виробництво використовується переважно в одиничному і серійному виробництві. Його ознаки: робочі місця розміщуються однотипними технологічними групами без зв'язку з послідовністю виконання операцій, на них обробляються різні за конструкцією і технології виготовлення предмети праці, які переміщуються в процесі обробки складними маршрутами, створюючи великі перерви між операціями.
В умовах одиничного виробництва непотоковий метод здійснюється у формі одинично-технологічного (оброблювані предмети праці не повторюються).
У серійному виробництві непотоковий метод приймає дві форми:
. партіонно-технологічний метод (предмети праці проходять обробку партіями, які періодично повторюються);
. предметно-груповий метод (вся сукупність предметів праці розділяється на технологічно подібні групи).
Потокове виробництво забезпечує строго узгоджене виконання всіх операцій технологічного процесу в часі і просторі, воно характеризується наступними основними ознаками:
. спеціалізацією кожного робочого місця на виконанні певної операції;
. узгодженим і ритмічним виконанням всіх операцій на основі єдиного розрахункового темпу роботи;
. розміщенням робочих місць в строгій відповідності з послідовністю технологічного процесу;
. передачею оброблюваного матеріалу або виробів з операції на операцію з мінімальними перервами з допомогою транспортера (конвеєра).
Обсяг виробництва і реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженому попиті на перше місце висувається обся...