собного заняття. Користувалися знаряддями із заліза (обмінювали у сусідів), кістки і каменю. Якути, до приходу росіян жили по середній Олені і верхньої Яни, з середини XVII століття розселяються на захід по річці Оленек, і на схід, по Яні, Индигирке, Алазєї і Колимі. Розводили худобу, коней. Багаті якути мали по кілька сот голів корів, биків, коней; бідні - кілька голів, були й бесскотние люди. На зиму заготовляли сіно. Підсобні промисли - ловля риби, полювання на звіра і птицю. Ще до приходу російських якути робили зброю з металу. Майстерно плели мережі з кінського волосу, ремені й начиння зі шкіри. Буряти, яких російські звали В«братамиВ» розташовувалися на захід і схід від Байкалу. Цілий рік на підніжному корму пасся їх худобу. У лісах влаштовували облавне полювання. Отаман Перфільев говорив (1627) про головне їх багатстві: В«А коней і корів, і овець, і верблюдів у них незліченноВ». Де-не-де орали землю, сіяли просо, гречку, ячмінь, які швидко дозрівали. Але землеробство, як і збиральництво, служило підсобним заняттям. Прібайкальскіе буряти ловили рибу в озері. Деякі добували залізо, сіль. Худоба, хутра багаті люди обмінювали на російські, китайські, бухарські товари. Палеоазіатів крайнього північного сходу Азії - юкагири, коряки, чукчі і ітельмени жили в умовах кам'яного століття. Використовували кам'яні та кістяні знаряддя, добували рибу і морського звіра, збирали коріння рослин, трави і ягоди. Полювали на оленів, соболів, лисиць, птахів. Обмін мав форму взаємного отдаріванія. Були анімістів: вірили в духів, дуже численних. З приходом росіян від неоліту перейшли в століття металу, від них перейняли одяг, хати. По Амуру та його притоках розташовувалися племена дауров, дючеров, Натка, гіляки (нівхів). На Сахаліні на ряду з гіляки жили айни. Даури здавна знали землеробство, жили осіло, мали житла маньчжурського типу, з полів отримували багато зерна, овочів. Мали худобу, займалися також рибальством і полюванням. Багато торгували з навколишніми племенами, китайцями, маньчжурами. [5] Існують карти дослідників Сибіру, ​​складені в XVII ст., Наприклад автор-упорядник Г.Лучінскій (Додаток 5), де корінне населення сибірських земель найширше представлено, ніж сучасних карт Сибіру (Додаток 6), і тому, зрозуміло є об'єктивне пояснення в тому, що народи, що проживають на цій території або зникли як самостійні формування, або асимілювалися з іншими народами (Додаток 7)
2.2Отношенія з місцевим населенням
До початку XVIII в. російські землепрохідці завершили свій тріумфальний хід по Сибіру, ​​вийшовши на її північно-східні рубежі - Чукотку, Корякію і Камчатку, де зустрілися з народами - чукчами, азіатськими ескімосами, коряками і ительменов, які за рівнем і характером свого політичного та соціально-економічного розвитку перебували ще на стадії кам'яного століття і первісного ладу, тільки вступивши на шлях переходу від егалітарного до стратифікована суспільст...