и увійшли відомості про 211 видах і підвидах ссавців і 312 видах і підвидах птахів. Червона книга розсилалася за списком видатним державним діячам і вченим. У міру накопичення нової інформації, як і планувалося, адресатам висилалися додаткові аркуші для заміни застарілих.
Поступово Червона книга МСОП удосконалювалась і поповнювалась. Останнє, четверте типове видання, що вийшло в 1978-1980 роках, включає 226 видів і 79 підвидів ссавців, 181 вид і 77 підвидів птахів, 77 видів і 21 підвид рептилій, 35 видів і 5 підвидів амфібій, 168 видів і 25 підвидів риб. Серед них 7 відновлених видів і підвидів ссавців, 4 - птахів, 2 види рептилій. Скорочення числа форм в останньому виданні Червоної книги відбулося не тільки за рахунок успішної охорони, але і в результаті більш точної інформації, отриманої в останні роки.
Робота над Червоною книгою МСОП триває. Це документ постійної дії, оскільки умови проживання тварин змінюються і все нові і нові віди можуть опинитися в катастрофічному становищі. Разом з тим зусилля, що вживаються людиною, дають хороші плоди, про що свідчать зелені її листи.
Червона книга МСОП, як і Червоні листи, не є юридичною (правовим) документом, а носить виключно рекомендаційний характер. Вона охоплює тваринний світ в глобальному масштабі і містить рекомендації з охорони, адресовані країнам і урядам, на території яких склалася для тварин загрозлива ситуація.
Таким чином, відносини в галузі охорони і використання тваринного та рослинного світу з метою забезпечення біологічного різноманіття, сталого існування, збереження генетичного фонду диких тварин і захисту тваринного і рослинного світу регулюються як універсальними, так і двосторонніми угодами, в більшості з яких бере участь наша держава.
Міжнародно-правова охорона тваринного і рослинного світу розвивається за такими основними напрямками: охорона природних комплексів, охорона рідкісних і зникаючих видів тварин і рослин та забезпечення раціонального використання природних ресурсів.
Висновок
Стокгольмська конференція ООН з проблем навколишнього середовища людини 1972 року схвалили принцип, згідно з яким природні ресурси Землі, включаючи повітря, води, поверхню, флору і фауну, повинні охоронятися в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь шляхом ретельного планування і управління, де це необхідно.
Загальна мета - сприяти досягненню сталого розвитку в результаті збереження живих ресурсів шляхом пропозиції урядам ефективних методів регулювання цих ресурсів. Стратегія спрямована на підтримку важливих екологічних процесів і самозбереження систем, таких як відновлення і захист грунту, переробка поживних речовин, очищення води, збереження біологічного різноманіття. Від усього цього залежить безліч життєво важливих процесів. Ставиться завдання забезпечення підтримуючого використання певних видів тварин і рослинності, а також екосистем.
Досягнення цих цілей повинно бути якомога більш швидким. Можливості Землі забезпечувати своє населення весь час скорочуються. Багато мільйонів тонн грунту щорічно втрачаються в результаті знищення лісів і неправильного її використання. У рік принаймні 3 тис. Кв. км сільськогосподарських земель виходять з обороту тільки в промислово розвинених країнах в результаті будівництва будівель і доріг.
В якості одного з важливих засобів реалізації своїх цілей стратегія вказує на докорінне вдосконалення законодавства про природні ресурси. Необхідне створення більш ефективного та шірокоохвативающего національного екологічного права, поряд з активізацією розвитку міжнародного екологічного права. Виживання усього розмаїття природи, включаючи людину, може бути забезпечене тільки за умови, що політика держав будуватиметься з розумінням факту, що всі елементи природи взаємопов'язані, взаємозалежні, що навколишнє середовище являє собою єдину глобальну систему.
Живі ресурси не повинні використовуватися з перевищенням можливостей їх відновлення; продуктивність грунту слід підтримувати і нарощувати; ресурси, включаючи воду, повинні в міру можливості перероблятися і використовуватися знову; невідновні ресурси повинні використовуватися з максимальним обмеженням. Всі раніше сказане дає уявлення про колосальний значенні захисту довкілля та невідкладності рішучих заходів на основі широкого співробітництва держав. міжнародний екологічний право рослинний
У відповідності з поставленими у введенні завданнями можна сформулювати основні висновки:
1. розвиток міжнародного права навколишнього середовища в сучасну епоху вимагає подальшої розробки принципів міжнародного права навколишнього середовища, розгляду питань, пов'язаних з поняттям екологічної безпеки як складової частини наці...