ормою, не є жорсткою, внаслідок чого можливі ситуації, коли залежно від поєднання об'єктивних і суб'єктивні обставин злочинну дію може бути скоєно декільком способами і, навпаки, один і той же спосіб може характеризувати різні, з точки зору юридичної оцінки, дії. Наприклад, протиправне позбавлення життя людини може бути виконано шляхом повішення. У інших же умовах вбивство може бути виконано, скажімо, шляхом задушення. За даними Ю.М. Антоняна, при вчиненні вбивств з особливою жорстокістю в 7,6% випадків використовувалося холодну зброю; в 12,9% - вогнепальна зброя; в 30% - побиття; в 18,2% - задушення; в 1,8% - утоплення; в 4,1% - тортури вогнем; в 2,9% - скидання з висоти; в 1,2% - отруєння отрутою, газами; в 1,2% - скидання під транспорт1. З іншого боку, одним і тим же способом (юридично тотожним) можуть бути вчинені різні злочинні діями. p> Чи можливо використовувати в одному смисловому ряду при характеристиці способу вчинення злочину двох понять - В«ПорядокВ» і В«послідовність рухів і прийомівВ», що у відношенні підпорядкування (субординації). Термін В«порядокВ» вживається в значенні: 1) послідовний хід чого-небудь; 2) правило, за яким вчиняється небудь, тому позначення способу вчинення злочину за допомогою вказівки на В«послідовність рухів і прийомівВ» означає не що інше, як В«порядокВ», В«правилоВ» виконання злочинного діяння. p> Існує спроба визначення способу вчинення злочину за допомогою терміна В«методВ», який трактується як В«спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснена чого-небудь В». Поняття В«спосібВ» і В«методВ» відносяться до категорії тотожних, внаслідок чого вживання останнього з метою з'ясування змісту способу вчинення злочину веде до тавтологічний визначенням, іменованому формальній логіці як визначення В«те ж через те ж самеВ».
У філософському сенсі слова поняття В«спосіб (метод)В» являє собою систему правил або прийомів, вироблених для пізнання практики, тобто зміст способу практичного освоєння дійсності розкривається за допомогою таких елементів, як правила і прийоми.
Злочинне дію (зміст) і спосіб його вчинення (зовнішня форма) тісно взаємопов'язані, так як зміст не безформно, а форма одночасно проявляється в самому змісті. У цьому сенсі прийоми (як складові елементи способу) набувають своє реальне буття, об'єктивуються назовні на рівні конкретного злочинного діяння, коли в процесі вчинення злочину вони матеріалізуються в рухах тіла, набуваючи функцію способу вчинення злочину. У свою чергу рухи тіла, складові зовнішню (фізичну) сторону злочинної дії, здійснюються за допомогою прийомів, певних правил, а це свідчить про те, що зовнішню форму реалізації злочинного дії, яка знаходить юридичне вираження в нормах Особливої вЂ‹вЂ‹частини кримінального закону, представляє спосіб вчинення злочину. Отже, на рівні конкретного посягання злочинну дію і спосіб його вчинення утворюють єдиний акт злочинної поведінки, де та чи інша послідовність прийомів здійснення рухів тіла (спосіб) якісно характеризує злочинну дію. Саме як одну з характеристик злочинної дії розуміє спосіб вчинення злочину В.М. Кудрявцев, підкреслюючи, що В«до об'єктивної сторони відносяться не самі спосіб, місце, час і обстановка вчинення злочину, взяті крім і поряд з дією (Бездіяльністю), а зовнішня сторона суспільно небезпечного дії (бездіяльності), виконаного певним способом в даних умовах місця, часу і обстановки В».
Визначаючи загальне поняття способу вчинення злочину вчені іноді говорять про нього як про В«діянні допоміжного характер; службовому по відношенню до основного діянню В». Наділяючи спосіб вчинення злочину службової, допоміжної функцією по відношенню до основного діянню, прихильники даної точки зору з метою встановлення зв'язку між основним діянням і способом його здійснення (діянням допоміжного характеру) вводять в науковий обор формулу В«для, зарадиВ», яка, за їх думку, виражає цей зв'язок. Аналіз норм, що містять ознаки конкретних способів скоєння злочину, переконує в тому, що зв'язок між дією і спосіб В»далеко не завжди виражена зазначеної формулою. p> Підсумовуючи сказане, можна відзначити, що спосіб вчинення злочину - це зовнішня форма злочинного діяння, що характеризується застосуванням прийому або сукупності прийомів досягнення дії чи утримання від його виконання при бездіяльності.
У тих випадках, коли місце, час, обстановка, засоби і знаряддя, а також способів вчинення злочину не є ознаками об'єктивної сторони складу злочину, вони, як було відзначено, не байдужі для кримінальної відповідальності, тому що можуть враховуватися як пом'якшують або обтяжують відповідальність обставини при призначенні покарання або мати важливе доказове значення у кримінальній справі.
Висновок
Кримінальне право України визнає злочином не самі по собі ідеї або думки людини, реалізація яких становить небезпеку для особистості, суспільства або держави, а лише суспільно небезпе...