ася в Німеччині. Композитор сам зізнавався, що якщо сучасна епоха вимагає в музичному театрі вульгарного і ницого, то він розлучиться з мрією про оперу і буде писати ораторії. І справді, дві ораторії Мендельсона - В«ПавлоВ» (1834-1836) і В«ІліяВ» (1846-1847) - дали вихід його устремлінням до серйозної вокально-драматичної музиці. Вони зосередили в собі піднесені, демократичні ідеї композитора.
Оратории написані на сюжети з В«Священного писанняВ». Мендельсона захоплювала художньо-поетична сторона біблійних сказань. Безсумнівну роль у виборі тем зіграли також традиції бахівських і генделівських ораторій.
У музично-драматичної композиції В«ПавлаВ» і В«ІлліВ» очевидна спадкоємність з классицистськими зразками. Проте їх художня сила полягає не в цьому. Навпаки, при зіставленні з хоровими творами Генделя, Баха і Бетховена ораторії Мендельсона безсумнівно програють. Занадто явно відчутно протиріччя між монументально-героїчним задумом і його реальним втіленням. Філософські мотиви легенд отримали в Мендельсона не героїчний трактування, прийняту у класиків, а ліричну. Крім того, відмінно володіючи технікою контрапункту і хорового письма, Мендельсон все ж мислив переважно в гармонійному В«Пісенно-фортепіанномуВ» стилі. У його творах немає тієї справді класичної поліфонії, яка надає хорам звукову насиченість, напруженість і внутрішній драматизм, відповідні героїчного характеру ораторіального жанру.
Але В«ПавлоВ» і В«ІліяВ» становлять великий художній інтерес як зразки вокально-хорового мистецтва романтиків. Оригінально і виразно втілені тут інтимні, елегійністю, лірико-споглядальні настрої. Різноманітні заломлення ліричних образів. Музичний діапазон ораторій простягається від прозорого звучання піднесеного хорального складу до Шубертівського барвистою романсного і інтимної лірики В«Пісень без слівВ», від енергійної маршовості до передачі поглибленої В«бетховенськоюВ» споглядальності.
При цьому обидва твори, і особливо В«ІліяВ», підкорюють своєю артистичною натхненністю, чистотою стилю і досконалістю втілення. Деякі з сольних номерів набули великої популярності, увійшли в побут майже як народні пісні. Тільки протиріччя між монументальними зовнішніми формами ораторії та їх ліричними камерними образами можна пояснити незаслужене забуття цієї виразною і благородної музики. Подібного протиріччя немає в єдиній світської ораторії Мендельсона, написаної до поеми Гете В«Перша Вальпургієва ніч В»(1831-1842). Композитор назвав свій твір баладою. p> Поема Гете, що змальовує зіткнення життєрадісних язичницьких обрядів з аскетизмом християнських ритуалів, висловлювала ідею боротьби проти тиранії церкви. У баладі Мендельсон втілилися образи світлої язичницької поезії в дусі В«романтики лісуВ», панувала в німецькому казковому фольклорі. Композитор досягає чудової краси у звучанні хорів a cappella (висхідних до німецького національному стилю чоловічого хорового співу), чудових барвистих ефектів в гармонії, ясності, прозо...