акі способи забезпечення виконання договору довічного утримання: відсутність у набувача права до смерті відчужувача продати, обміняти, подарувати майно, передане йому за договором довічного утримання, укладати щодо нього договір застави, передавати в власність іншій особі на підставі іншого правочину; неможливість звернення стягнення на майно, передане набувачу за договором довічного утримання, за його зобов'язаннями протягом життя відчужувача; втрата, знищення, пошкодження цього майна не припиняють дію договору довічного утримання і не є підставами для припинення чи зменшення обсягу набувача перед відчужувачем. Що стосується першого способу забезпечення виконання договору довічного утримання слід зробити зауваження про те, що він оформляється шляхом накладення заборони відчуження майна нотаріусом, про що робиться відмітка на всіх примірниках договору, (п. 85 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від З березня 2004 р. № 20/5). Дана стаття спрямована на захист прав відчужувача, адже встановлення таких обмежень стимулює набувача належним чином виконувати умови договору довічного утримання. [3]
Харитонов Є.О. вважає, що з метою забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду) ч. 3 ст. 754 ЦК, зокрема, встановлюється, що втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем. Майно, яке є предметом договору довічного утримання (догляду), передається відчужувачем набувачеві у власність. Враховуючи те, що за договором довічного утримання (догляду) відчужувач повинен передати набувачеві майно у власність, він, у свою чергу, повинен мати це майно на праві власності. Також, оскільки відчужувач повинен передати майно у власність набувачеві, останній повинен мати право його прийняти, тобто стати його власником. [2, стор 595-597]
Законодавством України встановлені певні обмеження щодо можливості окремих осіб бути власниками відповідного майна. Наприклад, Земельним кодексом України встановлено заборону на придбання у власність іноземними юридичними і фізичними особами, а також особами без громадянства земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а ділянки, придбані такими особами у спадщину (за аналогією - і за договорами довічного утримання), підлягають відчуженню протягом одного року (ст. 81-82). У такому разі укладання договору довічного утримання (догляду) виключається, оскільки набувач хоча і стає відразу власником майна, розпорядитися ним (у тому числі відчужувати) до моменту смерті відчужувача, як вимагає Кодекс, він не може. [12]
Згідно ст. 323 ЦК ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник. Відповідно з моменту набуття права власності на майно, яке є предметом договору довічного утримання (догляду), ризик випадкової йог...
