вторгнення татар в 1572 році, коли перспектива несприятливого результату війни здавалася царю досить реальною. Саме в цей час Іван відсвяткував весілля з Ганною Колтовской і вніс до чернетку заповіту розпорядження щодо нової дружини. Працюючи над текстом заповіту, Грозний включив до нього коротку, але багатозначну фразу про опричнині: В«А що якщо учинив опришнину, - записав він, - і то на волі дітей моїх Івана і Федора, як їм прибутковіше, і чинять, а зразок їм учинено готовий В». Однією фразою цар висловив повна байдужість до долі опричнини. p align="justify"> Питання про подальше існування опричних порядків він цілком залишав на розсуд спадкоємців. Безліч ознак вказувало на те, що опричних порядки доживають останні дні. Проти звичаю, влади на початку року не взяли в опричнину нові повіти. Зупинилося будівництво опричних фортець. Грозний довго не наважувався віддати наказ про розпуск опричного гвардії. Звістка про розгром татар під Москвою, мабуть, поклало кінець його коливань. Цар святкував перемогу протягом двох тижнів. У Новгороді не замовкають дзвін. p align="justify"> З падінням опричнини почався перегляд служилого землеволодіння в опричних повітах. У найбільшій мірі нова земельна перетасовування торкнулася верхівку опричнини, тобто тих дворян, які встигли вислужити в опричнині чини і маєтку, а також тих В«іногородцевВ», яких перевели в опричнину з інших повітів. Вони повинні були розлучитися із землями, конфіскованими раніше у земських дворян. Маса місцевих служивих людей, які у опричнину з повітом, ймовірно, зберегла свої землі, але позбулася права на опричних В«добавкиВ». Так була скасована головний привілей опричнини: більш високі земельні оклади в порівнянні з земськими. Оскільки дрібні і середні землевласники отримували додаткові землі виключно на помісному праві, новий земельний перегляд у опричнині звівся до повторного перерозподілу помісного фонду. Останнім гідним завершенням опричних діянь з'явився царський указ 1572 про заборону вживати саме назва опричнини. Цей захід, здавалося б, свідчила про повне викорінення опричних порядків і служила своєрідною оцінкою опричнини з боку Грозного і його В«нового керівництваВ». Але більш вірним видається інше пояснення. Влада боялися небажаних розмов і намагалися запобігти критику ненависних опричних порядків, примушуючи всіх до мовчання. p align="justify"> Але всі ці заходи не говорять про кінцеву скасування опричнини, так як опричнина була перейменована в двір. Відповідно зберігся поділ земель, міст і служби на земські та опричних, іменовані тепер дворовими. Колишні опричники стали тепер дворовими, зберегли свої функції - нагляд на земськими воєначальниками, розвідка, каральні операції, конвоювання, допити полонених. З роками царський двір в широкому, а не просто палацовому сенсі слова набуває все більшої ваги в державному управлінні, в організації фінансової служби і дипломатії. p align="justify"> В«З цим прийшов опричнині кінець і ніхто не смів поминати опрични...
