я тільки за допомогою моральних норм, а не адміністративно-правовими чи економічними методами. З цієї причини особливу увагу він приділяв вихованню молоді в дусі першорядної важливості міжособистісних відносин. «Держава - одна сім'я» - основний постулат конфуціанських навчань. Освіта молоді повинна бути спрямована на формування таких якостей, які проявлялися б у гуманності, справедливості, взаємності, мужність, шанобливості, братство, любов, милосердя. Головним завданням молоді вважалося освоєння традиційних зразків поведінки.
§ Ідеї мислителів епохи Відродження (15-17 століття). Переважали гуманістичні ідеї виховання молоді, акцент робився на формування віри у власні сили. Молода людина постає як єдність розумного і чуттєвого, як вільне, активне істота, наділена безмежними творчими можливостями. Тому пріоритет виховання - усвідомлення власних сил, таланту, набуття гордості і прагнення до самоствердження.
§ Ідеї мислителів епохи Просвітництва. Підтримка молоді розглядається через забезпечення правових гарантій і свобод. Ж. Ж. Руссо, упевнений в тому, що кращі задатки дітей та молоді придушуються суспільством, де панує нерівність і деспотична влада, бачив вихід з положення в особливому вихованні. Останнє повинне проходити на природі, і де наставнику необхідно по можливості повно враховувати здібності, схильності, інтереси вихованця і з повагою ставитися до особистості молодої людини. Необхідно навчити їх самостійно мислити, тому що молоді люди покликані реалізувати себе в перебудові суспільного ставлення на розумних засадах. Підтримка молоді розглядалася через декларування рівних прав, свободи власних рішень і дій.
Простеживши еволюцію поняття «молодь» і відношення до даної соціальної групи, розглянемо вітчизняну традицію визначення поняття «молодь».
Довгий час в соціології молодь не виділялася і не сприймалася окремою групою, а розглядалася як частина робочого класу, селянства чи інтелігенції. Але поступово вітчизняні дослідники дійшли висновку про наявність таких группообразующей ознаках молоді, як вікові характеристики, особливості соціального стану, специфічні соціально-психологічні властивості. Найбільш поширено визначення І. С. Кона:
Молодий?? Жь - соціально-демографічна група, що виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану та обумовлених тим і іншим соціально-психологічних властивостей. Молодість як певна фаза, етап життєвого циклу, біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов'язаний з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціальну природу і залежать від суспільного устрою, культури і властивих для даного суспільства закономірностей соціалізації [38].
Лісовський В. Д. визначав молодь як покоління людей, що проходять стадію соціалізації, засвоюють, а в більш зрілому віці вже засвоїли, освітні, професійні, культурні та інші соціальні функції, залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до 30 років [50].
Бабочкин І. П. підкреслює в якості основної риси молоді її привабливість в період свого становлення [13]. Вікові межі слід визначати залежно від провідної сфери життя; верхня межа може визначатися правовий дієздатністю - 18 років, цивільною дієздатністю - 21 рік, професійне становлення - переважно 25 років.