шіті це коло проблем не МІГ. Безстроковій (довічній) Імператор, Який МАВ свою Скарбниця, окрему від загальнодержавної, МІГ гарантуваті найбільших землевласнікам недоторканність їхніх володінь, узяті на свое Утримання злідарів (політика «хліба и видовища»), ввести до сенат не лишь вождів підкореніх народів, но й, як це одного разу Зробив Калігула, даже свого коня.
З Вказаною причин Республіку замінів монархічній режим, что спірався на міцну армію и Постійний державний апарат. Порівняно з республікою ця система мала две суттєві Преимущества. Рабовласницький клас получил в особі монарха ефективного захисника свого економічного и політічного панування. Латіфундіям больше не загрожувалі демократи - демагоги типу Катіліні, Які для Отримання ПІДТРИМКИ плебсові булі Готові перерозподіліті землю и власність. З Іншого боці, Римська держава отримувалася додатковий Чинник стабільності после допущених до Політичної власти панівної верхівкі завойованіх Римом провінцій. За Юлія Цезаря Надання має рацію римського ГРОМАДЯНСТВО населенню провінцій стало Поширеними практикою. Інакше и буті не могло - кордони Риму простягнуліся від Испании до Вірменії и от Британии до Африканська Узбережжя. Армія давно перестала буті за своим складом установою громадян міста чи даже мешканців самой лишь Италии.
Добровільно жертвуваті своими прівілеямі на Користь усіх громадян імперії більшість жителей Риму не Бажан. Краще Було провести назрілі реформи зверху, чем чекати заколотів и Громадянських війн знизу. Імператор це розумів краще від плебсу. Плебсу НЕ лишь роздавалі Римське громадянство за особливі заслуги, но ї без зайвих церемоній включали до складу Сенату чі дарувалі сімволічні персні «Вершників» тім Державним чиновникам и офіцерам, Які вісунуліся з пануючої верхівкі підкореніх народів. Зайве Говорити, что панівна Верхівка завойованіх стран - за умови лояльності до римської імператорської власти - отримувалася ЦІ права набагато швідше. Об'єктивно Перехід від РЕСПУБЛІКИ до монархії НЕ лишь зосередів владу в руках арістократічної олігархії наддержаві, но ї внутрішньо зміцнів імперію.
Слідує, протей, відзначіті, что в створенні новой форми правления (цезаризму) Цезар много в чому слідував практике своих попередніків - Сціпіона Африканська, Марія и Сулли, Помпея. Крім того, диктатор здійснів реформу календаря, ВНІС внесок до розвитку військового мистецтва, Створив Особливий стиль військово-мемуарної літератури. Таким чином, роль Юлія Цезаря в истории римської цівілізації слід Визнати вельми істотнімі.
Феномен Цезаря в тому, что ВІН ВСТАНОВИВ авторитарних лад, но в рамках РЕСПУБЛІКИ, ставши довічнім диктатором и даже богом, Юпітером Юлієм, но зберіг ореол народного покровителя. После убийства Цезаря в Римі почався анархічній народний рух, Який носів характер Боротьба з плутократією, но проходило під гаслом помсти за Цезаря.
Цезар БУВ НЕ только вольовости и амбітнім діячем, майстром ВІЙСЬКОВОЇ справи и політічніх інтріг, альо такоже и великим оратором, что має великий дар Переконаний. Много мов и Розпорядження Цезаря зберегліся в его мемуарних «Записках» і праця античних авторів, а такоже в епіграфічніх написах, виявленості археологічнім путем.
Гай Юлій Цезар Належить до тихий рідкісніх обранців історії, чий образ не блякне від годині, чия слава пережіває століття. Видатний полководець, що не Менш видатний державний діяч, різносторонній геній - такий неначе нікім незаперечно приговор ряду поколінь. У обрамленні таких епітетів, в БЛІСКОМ таких оцінок Цезар увійшов до історії Риму.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Аппіан Римські війни/Пер. А.І. Тюменева.- СПб .: Изд-во «Алетейя», 2010. - 784 с.
. Ботвинник М.Н. та ін. Життєписи знаменитих греків і римлян.- М .: «Просвещение», 2007. - 207 с.
. Введенський Б.А. Нич Карл Вільгельм//Велика радянська енциклопедія. У 30 томах. Т.18.- М .: «Рад. енциклопедія », 1970. - 607 с.
. Веллей Історія Риму//Покровський М.М. Історія римської літератури. М.-Л .: «Державне видавництво політичної літератури», 1942.- с. 284-285.
. Віппер Р.Ю. «Нариси історії Римської імперії» - М .: «Республіка», 2009. - 511 с.
. Вітрувій Десять книг про архітектуру. Книга II/Пер. з лат. Ф.А. Петровского.- М .: «Архитектура С», 2003. - 320 с.
. Гай Юлій Цезар//Муромов І.А. 100 великих коханців.- М .: «Віче», 2 002.
. Голдсуорси А. Юлій Цезарь.- М .: «ЕКСМО», 2007. - 672 с.
. Дуров В.С. Художня історіографія Стародавнього Ріма.- СПб: Изд-во С.-Петербург. ун-ту, 1993. - 143 с.
. Єгоров А.Б. Цезар, Август і римський сенат//Античне...