х резервних вимог;
• регулювання офіційної облікової ставки;
• операції на відкритому ринку.
Пріоритетність інструментів грошово-кредитної політики цілком залежить від тих цілей, які вирішує центральний банк на тому чи іншому етапі розвитку економіки країни. Так, в сучасних умовах найбільше значення в розвинених країнах набувають дисконтна політика та операції на відкритому ринку, а встановлення мінімальних резервних вимог поступово відходить на другий план. У країнах же, що йдуть по шляху розвитку ринкових відносин, встановленню мінімальних резервних вимог відводиться головне місце, а операції на відкритому ринку тільки починають освоюватися. [17, С.135]
Розглянемо характерні особливості названих економічних методів регулювання грошового обороту.
Встановлення мінімальних резервних вимог покликане підтримувати обсяг грошової маси в заданих параметрах регулювання ліквідності банків та рівня інфляції. З цією метою практикують зміна норм обов'язкових резервів комерційних банків (КБ), що знаходяться на рахунках в ЦБ (центральному банку) в якості забезпечення зобов'язань за депозитами.
Зміна норм резервних вимог являє собою один з найстаріших і найбільш поширених економічних (Непрямих) методів регулювання грошового обороту. Вперше він був застосований в США в 1913 р. Мінімальні резерви - це обов'язкова норма вкладів комерційних банків на кореспондентські рахунки в ЦБ, що встановлюється в законодавчому порядку і визначається як відсоток від загальної суми зобов'язань КБ. Норма мінімальних резервів може залежати від виду вкладів (строковий, до запитання), їх величини, географічного розташування банку (у великому або невеликому місті), інституційних відмінностей (виду кредитної установи) та інших факторів. [17, С.137]
Способи встановлення бази резервних вимог у різних країнах неоднакові не тільки в кількісному, але і в якісному відношенні. Як правило, вони встановлюються по відношенню до пассивам банків, або до обсягу приросту пасивів за певний період, або до окремими статтями пасиву. Використання останнього варіанту дає можливість виключати з бази обчислення обсягу резервних вимог окремі статті, наприклад депозитні сертифікати. У багатьох країнах норми обов'язкових резервів диференціюються за видами депозитів і іншими статтями пасиву балансу.
Регулювання мінімальних резервних вимог має двояке значення: з одного боку, воно гарантує мінімальний рівень ліквідності КБ, з іншого - використовується як важливий інструмент грошово-кредитної політики ЦБ. Як відомо, обов'язкові резерви розміщуються на кореспондентських рахунках ЦБ і це є гарантією погашення зобов'язань КБ і інших кредитно-фінансових установ. У той же час, підвищуючи норми обов'язкових резервних вимог, ЦБ скорочує суми вільних грошових резервів, що знаходяться в розпорядженні КБ і використовуються для розширення активних операцій; знижуючи норми обов'язкових резервів, ЦБ збільшує можливості кредитування господарюючих суб'єктів. [16, С.104]
Розрахунок мінімальних резервних вимог здійснюється на місячної чи квартальної базі, оскільки величина сукупних вкладів постійно змінюється і лише в кінці певного періоду можна точно визначити середню величину вкладів. Так, у США, Японії, Франції, Канаді та інших промислово розвинених країнах передбачено обов'язкове розміщення депозитів КБ у ЦП у певному кількісному співвідношенні до різним категоріям банківських зобов'язань у середньому за встановлений період. Як правило, розрахунковий період виконання обов'язкових резервних вимог становить один місяць, хоча спостерігаються і винятки. Причому при більш тривалому періоді резервних вимог зазвичай виникають негативні для банківської системи наслідки, в тому числі і такі, як підвищення конкурентоспроможності кредитних установ, на які не поширюються обов'язкові резервні вимоги; широке коло операцій, що не включаються в базу обчислення суми резервних вимог, і пр. [16, С.105]
Регулювання офіційної облікової ставки (дисконтна політика) використовується ЦБ в операціях з КБ з обліку короткострокових державних облігацій, комерційних векселів та інших цінних паперів, що відповідають вимогам ЦБ. Іншими словами, офіційна облікова ставка ЦБ - це плата, що стягується ним при купівлі цінних паперів у КБ. На практиці вона служить орієнтиром для ринкових ставок за кредитами. В результаті, встановлюючи рівень офіційної облікової ставки, ЦБ визначає вартість залучення кредитних ресурсів КБ. Чим вище рівень офіційної облікової ставки, тим вище ринкова вартість кредитів, і навпаки. [22, С.598]
Облікова ставка відноситься до непрямих інструментам грошово-кредитного регулювання. Її широке використання обгрунтовано простотою застосування. У тому випадку, коли ЦБ має на меті зменшити кредитні можливості КБ, то він підвищує офіційну облікову ставку, що викликає подорожчання кредитів рефінансування. Якщо ж метою ЦБ є розширен...