ямку, яке отримала в нашій літературі проза про війну 40-60-х років. p align="justify"> Точніше буде сказати і по-іншому: саме сильне, потужне, життєздатний розвиток прози про війну, так, як воно складалося, протікало на наших очах, підтвердило всі первородство, всю значущість художнього відкриття Твардовського. p>
ПОДВИГ ЛЮДИНИ НА ВІЙНІ
(М.А. Шолохова В«Доля людиниВ»)
Ніхто не любить війну. Але протягом тисячоліть люди страждали і гинули, губили інших, палили і ламали. Завоювати, заволодіти, винищити, прибрати до рук - все це народжувалося в жадібних розумах, як у глибині століть, так і в наші дні. Одна сила зіштовхувалася з іншого. Одні нападали і грабували, інші захищали й намагалися зберегти. І під час цього протистояння кожен повинен був показати все, на що здатний. Прикладів геройства, мужності, стійкості і хоробрості в російської історії достатньо. Це і нашестя татаро-монголів, коли російським доводилося, не шкодуючи себе, битися за кожен клаптик рідної землі, коли їх багатомільйонна армія змушена була тижнями брати міста, що захищаються однією-двома сотнями героїв. Або під час навали Наполеона, прекрасно описаного Толстим в Війні і світі , ми зустрічаємо безмежну силу, мужність і єднання російських людей. Героєм був і кожна окрема людина, і весь народ. Чим більше ставало населення землі, тим більше ненависті копілось в серцях, тим запеклішою ставали війни. З розвитком науки вдосконалювалася й військова техніка, військове мистецтво. Все менше залежало від кожної окремої людини, все вирішувалося в битвах величезних армій і техніки. І все-таки люди залишалися визначальним фактором. Від поведінки кожного залежала боєздатність рот, полків, армій. На війні немає сверхгероя. Герої все. Кожен робить свій власний подвиг: хтось рветься в бій, під кулі, інші, зовні непомітні, налагоджують зв'язок, постачання, працюють на заводах до знемоги, рятують поранених. Тому саме доля окремої людини особливо важлива для письменників і поетів. Про прекрасну людину повідав нам Михайло Шолохов. Багато випробував герой і довів, якою силою може володіти російська людина. До війни жив він звичайної, непримітної життям. Працював в артілі, потім пішов на завод, вивчився в слюсаря . Знайшов собі гарну, добру, люблячу дружину. Народилися у них діти, пішли до школи. Все було спокійно, тихо, гладко. І стала людина подумувати про щасливу старість. А тут ось вона, війна . Всі надії перекреслює й змушує розлучитися з будинком. Але обов'язок перед Батьківщиною і перед самим собою змушує Соколова сміло йти на зустріч з ворогом. Жахливі муки відчуває будь-яка людина, відриваючись від улюбленої сім'ї, і тільки по-справжньому мужні люди можуть іти на смерть не тільки заради свого буд...