ння Соловйова та Джеймса, згідно з якими у фантастичному оповіданні також є два пояснення; одне правдоподібне, але відсилає до надприродного, інше неправдоподібне, але раціональне. Отже, якщо в детективному романі рішення другого роду настільки знаходити важко, що воно В«кидає виклик розумуВ», то ми готові прийняти швидше існування надприродного, ніж відсутність будь-якого пояснення. У нас є класичний приклад - В«Десять негренятВ» Агати Крісті. Десять персонажів потрапляють на острів і виявляються відрізаними від решти світу; їм повідомляють (за допомогою грамофонної пластинки), що всіх їх чекає смерть за скоєні ними злочини, за які, однак, за законом вони покарані бути не можуть, більше того, з'ясовується, що особливість загибелі кожного описана в дитячій лічилці В«Десять негренятВ». Засуджені - а разом з ними і читачі - марно намагаються з'ясувати, хто ж послідовно спричиняє виконання вироки, адже окрім них на острові нікого немає. Вони гинуть один за іншим зазначеним у лічилці чином, коли нарешті останній персонаж - і це справляє враження надприродного - не кінчає життя самогубством, а його вбивають. Ніяке раціональне пояснення не представляється можливим, доводиться припустити існування невидимих ​​істот, привидів. Ясно, що насправді така гіпотеза не обов'язкове, і пізніше дається раціональне пояснення. Детективний роман із загадкою близький до фантастичного жанру, але разом з тим і протилежний йому; у фантастичних оповіданнях ми все ж схиляємося до надприродного поясненню, а прочитавши детектив, ми абсолютно не сумніваємося у відсутності надприродних явищ. Втім, схожість з фантастичним жанром виявляється лише у певного типу детективних романів з загадкою (коли дія розгортається в обмеженому просторі) і у певного типу оповідань про незвичайному (з раціональним поясненням надприродного). Крім того, у творах цих двох жанрів по-різному розставлені акценти: у детективі упор робиться на вирішенні загадки; в текстах, близьких жанру незвичайного (як, наприклад, у фантастичних оповіданнях), наголос робиться на реакціях, що викликаються цією загадкою. Проте, зі структурної близькості двох жанрів відбувається якась схожість, яке і необхідно виявити. p align="justify"> Тепер подивимося, що знаходиться по інший бік середньої лінії, якою для нас є фантастичне. Ми виявляємо тут фантастичне-чудесне, іншими словами, клас оповідань, які постають як фантастичні, але кінчаються прийняттям пояснення подій втручанням надприродного. Ці розповіді найбільш близькі до фантастичного в чистому вигляді, бо останнє, в силу того, що воно залишається без пояснення, без раціонального тлумачення, натякає нам про існування надприродного. Отже, кордон між двома категоріями невизначена, проте наявність або відсутність деяких деталей завжди дозволяє вибрати те чи інше рішення. p align="justify"> Щоб виділити чудесне в чистому вигляді, нам слід відокремити від нього ряд типів розповіді, в якому надприродне ще отримує деяке виправдання.