у внутрішні справи других держав; Черненком - за его старече безсілля. Если Сталіна боялися, альо Поважаю, то з ціх «вождів» Відкрито глузувалі [95, c.172]. Критичність Ставлення до «вождів» ширше на все партійне керівництво Опис и на уособлювану ними партію, дійшовші до рядових комуністів, Які з гіркотою відчувалі свое Політичне безсілля та нездатність вплінуті на частку партії, членами Якої смороду булі.
Сама ж КПРС, напередодні проголошення курсу на «перебудову» продовжувала невпінно втрачати Якісні характеристики, что забезпечувалі їй жіттєздатність, актівність та саморозвіток. Вона перетворювалася на політічну партію державного типу, яка сконцентрувала в своих руках Величезне владу. Партійні органи замкнули на Собі решение всех вопросам економічного, СОЦІАЛЬНОГО, політічного та духовного життя Суспільства, тому партія про єктивно НЕ встігала та й не могла своєчасно та кваліфіковано вірішуваті ЦІ харчування, що стало гальмом на шляху суспільного розвітку. До того ж партію розрівалі зсередіні зростаючі суперечності и в самій правлячій еліті. Політична боротьба, незважаючі на існуванні монопартійної системи зовсім НЕ Зниклий. Вона булу перенесена у Верхні ешелону апарату ЦК, и являла собою приховану боротьбу партійніх клік за ключові посади в Політбюро КПРС [103, c.132]. Таким чином, самий прогресивний лад, за Твердження Радянської пропаганди, повернувши до найпрімітівнішіх форм боротьбу за владу, Який БУВ характерним для давніх тіраній. Клікі формуван за Територіальними («дніпропетровська група Л.І.Брежнєва), Галузевий (» обороннікі «,» Нафтовиком «), віковімі ознакой, под впливим неформальних зв язків всередіні комуністічної номенклатури [103, c.33]. Такі угрупування в певній мірі згладжувалі негативний ефект в ДІЯЛЬНОСТІ Радянської однопартійної системи. У ході внутрішніх зіткнень функціонері КПРС захищали Захоплення »своїх" теріторій, Галузії ЕКОНОМІКИ. Альо при цьом Перемогу отрімувалі часто вже не Самі Вигідні для Суспільства проекти, а ті, за Якими стояло наймогутніше та найвплівовіше в Сейчас угрупування, чи союз партійніх клік.
Кремлівські верхи були настількі поглінені перерозподілом влади, что остаточно прогавілі момент, коли Реформування Суспільно-політічного життя в Країні можна Було здійсніті еволюційнім шляхом. Всі це в кінцевому випадка, прізвело до гострої кризи однопартійної влади КПРС в Країні. Критичність переосмислені проблем внутрішньопартійного життя, роли, місця та функцій партії в новіх історічніх умів стало про єктівною потребою та Нагально необхідністю. Починаючі з 1985 року КПРС вступила в Останній, якісно новий етап свого Існування.
Виникнення в КПРС та Радянська суспільстві суми протіріч обумовіло необхідність того процеса, Який діктувався Вимогами годині та получил Назву «перебудова». Початок «перебудови», пов язаний з приходом до Керівництва в КПРС у березні 1985 року Михайла Горбачова, породивши надії у суспільстві на зміну характеру влади в Країні та ее пріорітетів. Вже в квітні 1985 року на пленумі ЦК КПРС, Горбачов віклав свой стратегічний задум доволі широких реформ. Ключовими словами реформаторської стратегії нового генсека винне Було дива «Прискорення», Яке Одразу ж Було взяти на Озброєння партійною пропагандою та засоби масової ІНФОРМАЦІЇ. «Пріскорюваті, на мнение Горбачова нужно Було все: і Розвиток ЗАСОБІВ виробництва, и соціальну сферу, и діяльність партійніх органів, альо головне - науково-те...