пускати GNU/Linux безпосередньо з компакт-диска, без установки на жорсткий диск.
Для бажаючих досконально розібратися з GNU/Linux підійде будь-який з дистрибутивів, однак досить часто для цієї мети використовуються так звані source-based дистрибутиви, тобто передбачають самостійну збірку всіх (або частини) компонентів з вихідних кодів, такі як LFS, Gentoo, ArchLinux або CRUX [9, с. 94].
4.1 Установка ядра системи
Nagios можна встановлювати двома способами - з вихідних кодів і із зібраних пакетів. У обох способів є переваги і недоліки, розглянемо їх.
Плюси установки пакета їхніх вихідних кодів:
§ можливість детального конфігурування системи;
§ високий ступінь оптимізації додатка;
§ найбільш повне уявлення роботи програми.
Мінуси установки пакета їхніх вихідних кодів:
§ потрібен додатковий час на складання пакету, часто перевищує час на його налаштування і наладку;
§ неможливість видалити пакет разом з файлами налаштувань;
§ неможливість оновити пакет разом з файлами налаштувань;
§ неможливість централізованого контролю за встановленими додатками.
При установці Nagios з попередньо складеного пакета, гідності «сирого» методу установки стають недоліками, і навпаки. Однак, як показала практика, зібраний заздалегідь пакет задовольняє всім вимогам, що пред'являються до системи і немає сенсу витрачати час на ручну збірку пакету [29, с. 35].
Так як спочатку були випробувані обидва методи установки, то розглянемо більш детально кожен з них.
4.1.1 Опис установки ядра системи їх вихідних кодів
Необхідні пакети.
Необхідно упевнитися, що наступні пакети встановлені до початку розгортання Nagios. Детальний розгляд процесу їх установки виходить за рамки даної роботи.
· Apache 2
· PHP
· GCC компілятор і бібліотеки розробника
· GD бібліотеки розробника
Можна використовувати утиліту apt-get (краще aptitude) для їх установки наступним чином:
% sudo apt-get install apache2
% sudo apt-get install libapache2-mod-php5
% sudo apt-get install build-essential
% sudo apt-get install libgd2-dev
1) Створення нового користувацького непрівілігірованного аккаунта
Новий акаунт створюється для запуску служби Nagios. Можна це робити і з-під облікового запису суперкористувача, що створить серйозну загрозу для безпеки системи.
Станом суперкористувачем:
% sudo -s
Створимо новий обліковий запис користувача nagios і дамо їй пароль:
#/usr/sbin/useradd -m -s/bin/bash nagios
# passwd nagios
Створимо групу nagios і додамо в неї користувача nagios:
#/usr/sbin/groupadd nagios
#/usr/sbin/usermod -G nagios nagios
Створимо групу nagcmd для дозволу виконання зовнішніх команд, переданих через веб-інтерфейс. Додамо в цю групу користувачів nagios і apache:
#/usr/sbin/groupadd nagcmd
#/usr/sbin/usermod -a -G nagcmd nagios
#/usr/sbin/usermod -a -G nagcmd www-data ??p>
2) Завантажити Nagios і плагіни до нього
Створимо директорію для зберігання файлів, що скачали:
# mkdir ~/downloads
# cd ~/downloads
Качаємо стислі вихідні коди Nagios і його плагінів (# justify gt; # wget # justify gt; # wget # justify gt; 3) Компілюємо і встановлюємо Nagios
розпакуємо стислі вихідні коди Nagios:
# cd ~/downloads
# tar xzf nagios - 3.2.0.tar.gz
# cd nagios - 3.2.0
Запускаємо конфігураційний скрипт Nagios, передавши йому ім'я групи, яку ми створили раніше:
# ./configure --with-command-group=nagcmd
Повний список параметрів конфігураційного скрипта:
#./configure --help
`configure 'configures this package to adapt to many kinds of systems .: ./configu...