лися «русалии», в день літнього сонцестояння було свято Івана Купали, восени славили родючу землю, зимові свята називалися «святками». Кожна подія в житті людини - весілля, народження немовляти і навіть похорон - сопровождается танцем (обрядові та побутові танці).
Найдавнішим російським народним танцем був хоровод, він супроводжувався піснею, танцювався по колу, уособлюючи рух планет навколо сонця. Хоровод був масовим танцем, під час його виконання розігрувалися цілі вистави («А ми просо сіяли, сіяли», «Заинька», «Горобчик»). Російські народні танці були сольними (змагання) і масовими (пляскіігри, кадрилі, шестірки і ін.). У сольній танці від танцюючих турбувалися виразне виконання, технічне та акторська майстерність. Танець мала драматургічну основу. Всі ці якості і склали російську національну танцювальну культуру.
.Шарль Луї Дідлі
Шарль Луї Фредерік Дидло (1767-1837) - шведський, французька, англійська і російський балетний танцюрист і балетмейстер.
Дидло народився в Стокгольмі lt; http: //ru.wikipedia/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B3%D0%BE%D0%BB% D1% 8C% D0% BC gt; в сім'ї французьких танцівників, які працювали в Шведському Королівському оперному театрі lt;http://ru.wikipedia/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0_%D0%B2_%D0%A1%D1%82%D0%BE%D0%BA%D0%B3%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BC%D0%B5gt;. Батько був балетмейстером і викладачем танців в дитячому класі, він і став першим учителем свого сина. Потім йому почав давати уроки Луї Фроссар lt;http://ru.wikipedia/w/index.php?title=%D0%A4%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%81%D0%B0%D1%80,_%D0%9B%D1%83%D0%B8amp;action=editamp;redlink=1gt;, він відразу розгледів талановитого хлопчика і випустив його з виконанням невеликій ролі на сцену Оперного театру. Перший дебют виявився вдалим, незабаром маленького танцюриста примітив король Густав III lt; http: //ru.wikipedia/wiki/%D0%93%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2_IIIgt ; і направив на подальше навчання. З 1776 року Дидло навчався в Парижі і працював одночасно в кількох паризьких театрах. У 1786 Дидло повернувся в Стокгольм, був призначений провідним танцівником і поставив кілька постановок самостійно, ніж вдруге підкорив королівське серце. Густав знову відправляє його вдосконалюватися в Париж. У 1787 році Дидло залишив Швецію і прибув до Парижа, на молодого артиста звернули увагу відомі балетні майстра (Ж. Ж. Новер lt;http://ru.wikipedia/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D1%80,_%D0%96%D0%B0%D0%BD_%D0%96%D0%BE%D1%80%D0%B6gt;, Ж. Доберваль lt;http://ru.wikipedia/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D1%8C,_%D0%96%D0%B0%D0%BDgt;). Він блищав на театральних підмостках Бордо, Парижа, Лондона, Ліона. У Лондоні Дидло поставив свій перший балетний спектакль «Річард Левине Серце» (1788). У 1791 році він був прийнятий в трупу Паризької Опери. Влітку 1801 директор імператорських театрів Петербурга запросив Дидло очолити Петербурзьку балетну трупу і в квітні 1802 новий балетмейстер дебютував з балетом «Аполлон і Дафна», потім пішов цілий каскад балетних вистав: «Зефір і Флора», «Роланд і Моргана», «Амур і Психея», «Лаура і Генріх». У Росії Дидло отримав великі повноваження.
Трупа петербурзького балету перебувала під його творчим керівництвом. Він справив цілий переворот в хореографії та на новій посаді першим ділом взявся за реформи: скасував важку «уніформу» танцівників, обов'язкові до того часу перуки, шиньйони, каптани, черевики з пряжками і ввів обтягуючі трико і туніки. Полегшені у вазі танцюристи могли вдосконалювати власну техніку, чому Дидло приділяв величезну увагу. З 1804 роки він керує Петербурзької театральною школою lt;http://ru.wikipedia/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5_%D1%82%D0%B5%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%B5_%D1%83%D1%87%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D1%89%D0%B5gt;. У 1811 році, перед війною з Наполеоном lt; http: //ru.wikipedia/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BE % D0% BD gt ;, Дидло був звільнений з театру і покинув Росію. Переїхав до Лондона і там з гучним успіхом поставив балети: «Дерев'яна нога», «Зефір і Флора» і «Аліна, королева Голкондская». Коли війна залишилася в минулому, Дидло знову отримав запрошення повернутися в Петербург на ту ж саму посаду. У 1818 році поставив новий балетний спектакль «Ацис і Галатея», за яким пішли й інші. У 1819 році Великий театр показав його балет «Красуня і Чудовисько». Останнім твором, створеним Дидло, був балет «Зруйноване Кумир». У 1832 році трапився непередбачений конфлікт між ним і дирекцією імператорських театрів, що призвело до звільнення видатного хореографа. Разом з ним з Петербурзької балетної трупи пішов класичний стиль, поступившись місцем романтизму. Після своєї відставки Дидло продовжував жити в Петербурзі. Бажаючи поправити в теплому кліматі своє здоров'я, засмучене неприємностями, Дидло вирушив до Криму, але не діставшись, помер у Ки...