нню малих міст та сільської місцевості. [28]
При розробці держпрограми зайнятості населення та відповідних програм на 2006 рік та наступні роки пропонується внести зміни до законодавства, які дозволять стимулювати безробітних, які проживають в регіонах з стійко високим рівнем безробіття, до підприємницької діяльності. [26]
ВИСНОВОК
В
На основі проведеного в курсовій роботі дослідження необхідно відзначити, що ставлення до безробіття, як до социально-економічним критерієм стану суспільства, з плином часу змінювалося. Так, на початку XX століття, коли розміри безробіття в світовому масштабі були досить великі, тривалий час вважалося, що безробіття - це соціальне зло, з яким необхідно боротися всіма силами і методами, в тому числі і з обов'язковим використанням методів державного регулювання. Пізніше, в середині XX століть, в умовах подальшого розвитку соціально-трудових відносин і побудови товариств з соціальною ринковою економікою склався принципово новий погляд на безробіття - вона розглядалася вже як соціальне явище, яке носить епізодичний характер і не представляє серйозних проблем для держави. У Нині більшість економістів вважають, що безробіття, будучи усталеною соціально-економічною категорією, буває короткостроковій, довгострокової та застійної. Причому остання завдає суспільству значний економічний, моральний і соціальний збиток, в силу чого необхідні дослідження і прийняття активних заходів для недопущення застійної безробіття або скорочення її рівня.
Незважаючи на об'єктивний характер безробіття, соціально-економічні втрати, які вона породжує, очевидні. По-перше, не виробляється якась частина товарів і послуг, які могли б бути зроблені, якби людина працювала. По-друге, знижуються податкові надходження: працюючий одержує доход (заробітну плату), який обкладається податком. По-третє, знижується рівень життя родини безробітного, так як допомогу з безробіття менше, ніж заробітна плата. По-четверте, погіршується психологічний стан безробітного, стають частими конфлікти в родині і т. д.
У цьому зв'язку однією з функцій держави стає регулювання зайнятості, усунення негативних наслідків безробіття. Зокрема, в кожному місті чи районі створені центри зайнятості, які виконують такі функції: виплачують допомоги по безробіттю, допомагають безробітним знайти роботу, ведуть перенавчання новим, хто користується попитом професій. У цих центрах виявляється і психологічна допомогу людям, що залишилися без роботи.
Зрозуміло, що безробіття було, є і буде і тому завдання державних органів зайнятості повинна полягати в тому, щоб не допустити тривалого безробіття конкретної людини. Отже, основний упор повинен бути зроблений на профорієнтаційну роботу зі школярами, перекваліфікацію фахівців, сприяння у підприємницькій діяльності.
Як я вже відзначала, безробіття представляє собою макроекономічну проблему, яку оцінити, як соціально-економічне явище, одназначно не мож...