- з моря тоді.»
«Ех, ми Завертяться хоровод,
І міст скину в товщу вод. »
«А поїзд, що у восьмому годині якраз
На міст в'їжджає? »
Згине в той же час. »
«Негайно.»
«Тук, тук,
Геть созданье чоловічих рук! »
Сторожка - на північ від мосту,
Всі вікна в ній на південь неспроста,
І люди в ній, забувши про спокій,
У тривозі дивляться в морок чаклунський,
сподіваючись, що проб'ється до них світло
І скаже: «Тут я, тут! Всім привіт,
Іду крізь грози, бурю і дощі,
Ваш поїзд Единбург - Данді. »
Раптом чути крик: «Дивіться, там промінь,
Я був упевнений, Джонні, везучий!
Так, повно, мати, ти страхи забудь,
Наш син ось-ось зайде відпочити,
Запали на ялинці свічок чари,
Неначе знову прийшло Різдво!
Нехай свічки свято світлий повернуть,
Чекати нам залишилося десять хвилин! »
І ось він - поїзд. В'їхав на міст,
Хоча жартувати не схильний норд-ост,
Спокійний Джонні: «Нам не вперше
Змагатися, злісний вітер, з тобою!
Сталевий котел, подвоєний пар,
Вони стихії стримають удар.
У циліндрах поршні рухаються в такт,
Ми міст проскочимо запросто, факт!
Вселяє гордість новий наш міст,
Адже раніше до будинку шлях був непростий.
Сьогодні згадати навіть смішно
Пором, прогнилий наскрізь давно.
А скільки святкових тих ночей
Мені був перепоною в негоду Тей,
Лише бачив у вікнах світло я вдалині
І свічки, що на ялинці запалили! »
Сторожка - на північ від мосту,
Всі вікна в ній на південь неспроста,
Служителі тут, забувши про спокій,
У тривозі дивляться в морок чаклунський;
Рвонув раптом вітер, як в ігрище біс,
І, немов зірки багаттями з небес,
Згораючи в паденье, скотилися геть
у вируючу безодню ... І знову ніч.
«Коли ми знову зійдемося втрьох?»
«Давайте опівночі завтра почнемо.»
«З трясовини, за осиковим пнем.»
«Я буду.»
«Я - за.»
«Відплатимо сповна.»
«За мною кара.»
«За мною імена.»
«Бом!»
«Ми на друзки розколоти будинок!»
«Тук, тук
Геть созданье чоловічих рук! »
SchillerHandschuh (1797) Vor seinem L? Wengarten,
Das Kampfspiel zu erwarten,
Sa? K? Nig Franz,
Und um ihn die Gro? En der Krone,
Und rings auf hohem Balkone
Die Damen in sch? Nem Kranz. Und wie er winkt mit dem Finger,
Auf tut sich der weite Zwinger,
Und hinein mit bed? Chtigem Schritt
Ein L? We tritt,
Und sieht sich stumm
Rings um,
Mit langem G? Hnen,
Und sch? Ttelt die M? Hnen,
Und streckt die Glieder,
Und legt sich nieder. Und der K? Nig winkt wieder,
Da? Ffnet sich behend
Ein zweites Tor,
Daraus rennt
Mit wildem Sprunge
Ein Tiger hervor,
Wie der den L? Wen erschaut,
Br? Llt er laut,
Schl? Gt mit dem Schweif
Einen furchtbaren Reif,
Und recket die Zunge,
Und im Kreise scheu
Umgeht er den Leu
Grimmig schnurrend;
Drauf streckt er sich murrend
Zur Seite nieder. Und der K? Nig winkt wieder,
Da speit das doppelt ge? Ffnete Haus
Zwei Leoparden auf einmal aus,
Die st? Rzen mit mutiger Kampfbegier
Auf das Tigertier,
Das packt sie mit seinen grimmigen Tatzen,
Und der Leu mit Gebr? Ll
Richtet sich auf, da wird's still,
Und herum im Kreis,
Von Mordsucht hei ?,
Lagern die gr? Ulichen Katzen. Da f? Llt von des Altans Rand
Ein Handschuh von sch? Ner Hand
Zwischen den Tiger und den Leu'n
Mitten hinein. Und zu Ritter Delorges spottenderweis
Wendet sich Fr? Ulein Kunigund:
»Herr Ritter, ist Eure Liebe so hei ?,
Wie Ihr mir's schw? Rt zu jeder Stund,
Ei, so hebt mir den Handschuh auf. «Der Ritter in schnellem Lauf
Steigt hinab in den furchtbarn Zwinger
Mit festem Schritte,
Und aus der Ungeheuer Mitte
Nimmt er den Handschuh mit keckem Finger.mit Erstaunen und mit Grauen
Sehen's die Ritter und Edelfrauen,
Und gelassen bring t er den Handschuh zur? Ck.
Da schallt ihm sein Lob aus jedem Munde,
Aber mit z? Rtlichem Liebesblick -
Er verhei? T ihm sein nahes Gl? Ck -
Empf? Ngt ihn Fr? Ulein Kunigunde.
Und er wirft ihr den Handschuh ins Gesicht:
»Den Dank, Dame, begehr ich nicht«,
Und verl? Sst sie zur selben Stunde. Рукавичка (переклад Жуковського В.А. (1831)) Перед своїм звіринцем,
З баронами, з наслідним принцом,
Король Франциск сидів;
З висок...
