икають при наземної підготовки ракети-носія «Союз - 2»
Конструктивне виконання заправочно-зливного обладнання об'єктів космодрому «Східний» при правильній їх експлуатації забезпечує високий ступінь захисту навколишнього природного середовища від проток компонентів ракетного палива.
«Аварійні великі протоки» при наземної підготовки ракет - маса яких більше 1 тонни, неможливі. Пов'язано це з тим, що вони можливі тільки в результаті падіння заправленої ракети-носія на поверхню Землі при пуску (або в подібних ситуаціях), однак у цьому випадку це призводить до вибуху і пожежі компонентів ракетного палива.
Роздільні протоки компонентів ракетного палива у разі виникнення, яких або аварійних ситуацій (див. рисунок 5.1), можливі, однак при тому обсяги проток не перевищують декількох сотень кілограмів. У разі протоки компонентів ракетного пального на ґрунт відбувається його випаровування з поверхні грунту, міграція за профілем грунту, сорбція складовими частинами грунту і взаємодія з киснем, водою і хімічними елементами грунту.
При попаданні на грунт компоненти ракетного палива можуть тривалий час (місяці, роки) збережуться в грунті, створюючи свого роду «депо», яке може бути джерелом забруднення атмосфери, причиною зараження води річок і відкритих водойм (озер , ставків) внаслідок надходження компонентів ракетного палива з талими і зливовими стоками. Так само джерелом забруднення трав, культурних рослин, які є продуктами харчування домашніх тварин і людини [33].
Малюнок 5.1 Дерево подій. Аварійні ситуації, що виникають при старті і польоті ракети - носія «Союз - 2»
При протоках пальне Т - 1, внаслідок його високої стабільності, зберігається тривалий час. Основним засобом перенесення пального Т - 1 з грунту є повітряні маси (випаровування вивітрювання), грунтові та поверхневі води.
Як правило, основна кількість пального Т - 1 при протоці буде зосереджуватися у верхньому горизонті, нижче вміст Т - 1 зменшується майже на порядок. Максимальне накопичення в поверхневих шарах пов'язано з тим, що гумусовий горизонт, який містить найбільшу кількість органічних речовин, має більш високою сорбційною здатністю. Швидкість і глибина проникнення Т - 1 вглиб грунту, міцність зв'язування грунтовими частинками, протікання хімічних реакцій визначається властивостями поглинаючогокомплексу грунту.
У 2012 році науковими співробітниками «ЦСКБ-Прогрес» була змодельована ситуація протоки 100 кг пального Т - 1 на різні типи поверхні. Розрахунки показали, що в разі протоки на торф 100 кг пального Т - 1 площа протоки складе величину порядку 7 м 2. При питомої швидкості випаровування 0,08 г/(с? М 2) з урахуванням вбирання в грунт час існування протоки складе близько 18 годин. За цей час випарується 36 кг пального, інша частина пального вбереться. При протоці 100 кг Т - 1 на бетонну площадку площа протоки складе 23 м 2, а час існування протоки - 14 годин, при цьому випарується 93 кг [3].
У разі виникнення проток рідкого кисню або перекису водню відбувається «опікове» поразка рослинності. Даний фактор робить тільки локальне і нетривалий вплив. Забруднення атмосферного повітря та поверхневих шарів не відбувається.
Спільний протоку компонентів ракетного палива - рідкого кисню і гасу не може послужити причиною виникнення пожежі. Пов'язано це з тим, що пальне Т - 1, що використовується в складі ракет-носіїв «Союз - 2», при контакті з киснем не запалюється (цим обумовлене застосування у складі ракети-носія перекису водню для запуску рухової установки I і II ступенів). У практиці експлуатації ракет-носіїв типу «Союз» були катастрофи, причинами яких стало саме займання перекису водню.
Джерелами виникнення спільних проток компонентів ракетного палива і проток перекису водню можуть служити [46]:
падіння заправленої ракети-носія на поверхню Землі при пуску;
механічне руйнування баків і заправних магістралей в результаті виникнення несправностей різних систем, прогара стінок паливного відсіку під дією високотемпературної струменя полум'я;
в разі розгерметизації заправленої ракети-носія внаслідок механічних впливів (ударів, струсів) і?? .п.
Найбільш пожежонебезпечна ситуація, пов'язана з втратою стійкості ракети-носія на початковий момент запуску. У разі горизонтального падіння на стартовий комплекс відбувається практично повне руйнування паливних баків. Зворотне падіння ракети космічного призначення, коли кут між віссю ракети-носія і вертикаллю дорівнює 0 0, призводить до детонації палива I ступені [3].
Горіння супроводжується виділенням токсичних речовин (оксидами азоту, окисом вуглецю, сажею і т.д.)
...