що запускається у виробництво продукції, рішення питання про те, робити самим або закуповувати в інших виробників окремі компоненти або комплектуючі вироби.
Відомо, що чим більше партія що закуповується сировини, матеріалів, тим більше розмір середньорічного запасу і більше розмір витрат, пов'язаних із складуванням цієї сировини, матеріалів (орендна плата за складські приміщення, втрати при тривалому зберіганні, втрати, пов'язані з інфляцією та інше).
Основною метою собівартості є виявлення і використання наявних резервів зниження витрат і збільшення внутрішньогосподарських накопичень. Плани з собівартості повинні виходити з прогресивних норм витрат праці, використання устаткування, витрат сировини, матеріалів, палива й енергії з урахуванням передового досвіду інших підприємств. Тільки при науково організованому нормуванні витрат можна виявити і використовувати резерви подальшого зниження собівартості продукції.
При випуску одного виду продукції собівартість одиниці цієї продукції є показником рівня і динаміки витрат на її виробництво. Для характеристики собівартості різнорідної продукції в планах і звітах використовуються показники зниження собівартості порівнянної товарної продукції і витрат на 1 тенге товарної продукції. План підприємства містить також зведений кошторис витрат на виробництво і планові калькуляції собівартості окремих виробів.
Показник витрат на 1 тенге товарної продукції визначається виходячи з рівня витрат на виробництво товарної продукції по відношенню до вартості продукції в оптових цінах підприємства.
Показник витрат на 1 тенге товарної продукції не тільки характеризує планований рівень зниження собівартості, але і визначає також рівень рентабельності товарної продукції. Його величина залежить як від зниження собівартості продукції, так і від зміни оптових цін, асортименту та якості продукції.
У плані витрати розраховуються на плановий об'єм і асортимент продукції, але фактичний її асортимент може відрізнятися від планового. Тому планове завдання по витратах на 1 тенге продукції перераховується на фактичний асортимент і потім вже зіставляється з даними про витрати на 1 крб. продукції.
Встановлення загальних, єдиних для всіх підприємств правил має важливе значення для правильного планування й обліку собівартості продукції. Зокрема, загальним для всіх галузей промисловості є порядок включення до собівартості продукції тільки тих витрат, які прямо або опосередковано пов'язані з виробництвом продукції. Методичними вказівками з розробці плану визначено такий типовий перелік техніко-економічних факторів, що обумовлюють зниження собівартості продукції:
а) Підвищення технічного рівня виробництва. Як варіант, це впровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів, поліпшення використання і застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші чи...