раїни, віклікалі чимраз гостріші сутички между населенням та місцевою адміністрацією и зайшлого або перехожими військовімі загонами. Офіційне листування того годині рясніє чисельно СКАРГА української людності і влада на утиски московського війська.
Для гетьмана Мазепи й вищої української старшини ставало чимраз яснішім, что втручання московського Уряду та йо військового командування у внутрішні справи України НЕ позбав порушує Державні права України, альо й Свідомо прямує до того. Справді, в российских урядових колах обговорюваліся плани звесті нанівець самостійність Української держави, скасуваті ее козацький устрій и віддаті Україну (чі якусь Частину ее) у володіння або московського князя Меншикова. Про це говорилося й достатньо Відверто, й про це були поінформовані Українські правлячі кола и гетьман Мазепа. Нарешті, в кінці квітня 1707 р., Во время ВІЙСЬКОВОЇ Наради в Жовкві, сам цар повідомів гетьмана про свой Намір цілковито Реорганізувати Козацьку службу, что по суті Було Скасування самостійного українського війська й ліквідацією Української козацької держави [36, с.60-61] .
Альо загроза для Існування Української держави булу тоді НЕ позбав з московського боку. Поділена політично на два Таборі - московський и шведський - и почти Цілком окупована або московсько-Українським, або шведський військом, Польща, однак, у своїй політіці Щодо України опінію в й достатньо ЗРУЧНИЙ становіщі. Если б перемогли Петро І і Август II, поділ України между Москвою и Польщею БУВ бі Неможливо. У разі перемоги Карла XII и Станіслава Лещинська, Ціла Україна, як фактичність союзник Москви, попал б вновь под владу Польщі.
Отож перед Українськими керівнімі колами неминучий Постав питання про визволення України з-под московської зверхності. Серед вищої української старшини в Период Північної Війни особливая популярністю корістуються Дві Політичні Концепції, обідві традіційні в истории Української козацької держави: ідея Великого князівства руського у федератівній (чі конфедератівній) Системі Речі Посполитої та ідея союзу України з крим (і туреччина) для Боротьби проти Московщини (й Польщі) за незалежну Українську державу [38, с. 146].
Перша концепція Знайшла Собі ШИРОКЕ коло пріхільніків среди генеральної старшини й полковніків центральної и північної Гетьманщини (генеральний обозний І. Ломиковський, полковники: Миргородська - Д. Апостол, прилуцький - Д. Горленко лубенський - Д. Зеленський, стародубівській - М. Миклашевський та Інші). Вона вабіла їх (здебільшого віхідців з Правобережжя) передусім тім, что якнайбільше забезпечувала станові (Соціальні й Політичні) Захоплення вищої козацької старшини як ВИЩОГО стану Української держави. З іншого боку, вона, здавай б, ПЄВНЄВ мірою гарантувала Політичні Захоплення України, Незалежності даже від НАСЛІДКІВ Північної Війни. Мало того, угода з Польщею на засідках Гадяцької Унії створювала легальний грунт для розв язання проблеми Правобережної України, отже про єднання України обох боків Дніпра. Ця концепція мала Багато пріхільніків и в Польщі, І, головне, в Літві. Польсько-літовські магнати, Незалежності від їх орієнтації - и прібічнікі Августа II, и Прихильники Станіслава Лещінського, - Шукало першої-ліпшої нагоді, щоб перетягті на свой Бік керівні Українські кола и самперед самого гетьмана Мазепу.
секретні українсько-польські переговори Почалися ще в 1703 р., коли україн...