остійну групу.
Поняття В«нікчемністьВ» означає насамперед, що в силу веління закону угода не викликає ті правові наслідки, які сторони мали на увазі при її здійсненні. Для визнання цих угод недійсними до суду може звернутися будь-яка зацікавлена обличчя. Встановивши умови (підстави) нікчемності, визначеної законом, суд зобов'язаний визнати таку угоду недійсною навіть без прохання про це її учасників.
Своїм рішенням суд зобов'язаний визнати таку угоду недійсною з моменту її вчинення.
Основи та ДК РРФСР встановили загальну норму про недійсність угод (ч. 3 ст. 14 Основ та ч. 1 ст. 481 ЦК РРФСР). ГК РФ (ст. 167) має такі ж норми, яких не було в ЦК РРФСР 1922 р. Ці загальні правила передбачають недійсність будь-якої угоди, що не відповідає вимогам закону, а також по, наслідки порушення закону - обов'язок сторін за недійсною угоди повернути другій стороні всі нею отримане, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах.
Ці наслідки застосовуються у всіх випадках визнання угод недійсними, якщо інші наслідки не зупинені в спеціальних законах.
Цивільний кодекс Російської Федерації має норму, яка передбачає окрему групу законів для визначення недійсності угоди, укладеної з метою, суперечною основам правопорядку і моральності (ст. 169). Ця норма за своєю структу-ре нагадує ст. 49 ЦК РРФСР і, на жаль, повторюють майже ті ж недос татки, що і остання.
Формулювання ст. 49 ЦК РРФСР (що передбачала недійсність угод, укладених завідомо проти інтересів держави і суспільства) викликала необхідність спеціальної розшифровки і потребувала значних зусиль багатьох вчених і судової практики, поки не були вироблені підстави для правильного застосування цього закону.
Стаття 169 ЦК РФ містить поняття В«основи правопорядку і моральностіВ», які ускладнюють її застосування судовою практикою. Буде потрібно чимало зусиль і часу, поки буде визначено коло законів, складових основи правопорядку та умови застосування не правового поняття В«моральністьВ».
Деякі автори вважають, що якщо мова йде про порушення В«основ правопорядкуВ», то В«маються на вигляду угоди, що підпадають під категорію скоєних в суперечності з публічним порядком у країні В»[23]. Одним з можливих ознак, такого роду угод може служити кримінальна караність відповідної дії.
Було б доцільно, щоб сам законодавець визначив коло законів, які складають В«основи правопорядку В». Очевидно, що і формулювання ст. 169 ЦК РФ була б іншою. Тим більше, що диспозиція цієї статті не співпадає з заголовком цієї норми - В«Не дійсність угоди, укладеної з метою, суперечною основам правопорядку і моральності В». Диспозиція ж норми сформульована таким чином, що операція визнається нікчемною, якщо вона зроблена з метою завідомо суперечною основам правопорядку або моральності. Отже, нікчемною визнається угода, суперечить як основам моральності, так н основам правопорядку.
Цілком очевидно, ...