в, які не встигли урвати самі ласі шматки американського пирога. Коли ж вони, європейські сусіди, доберуться до Америки, то з аборигенами теж не стануть церемонитися.
«Чорна» легенда найбільше прижилася в Латинській Америці і в Росії, причому в останній вона утвердилася в самому плоскому, публіцистично загостреному, підчас карикатурному варіанті. Її родоначальником став іспанський гуманіст Бартоломе де Лас Касас. Його заслуги як гуманіста, громадського діяча, історика, юриста воістину незліченні; і все ж у своїй ревною захисту індіанців він інтерпретував конкісту та її вершителів дуже однолинейно і тенденційно. Він першим спростив уявлення про конкісти, побачивши в ній одну-єдину мету - грабіж. Він спотворив справжній складний вигляд конкістадора і звів всю мотивацію його діянь до жадоби особистого збагачення. Причини поширення «чорної» легенди в Латинській Америці досить очевидні. На початку XIX в. в іспанських колоніях почалася Війна за незалежність, яка в кінцевому рахунку призвела до появи на карті Америки нових держав. Природно, що довге, наполегливу і кровопролитну війну повстанці вели під антиіспанського гаслами. Ця ідеологія дуже глибоко ввійшла у свідомість креолів (так називали себе білі жителі Латинської Америки) і багато в чому стала визначати розвиток молодих культур. Крім того, перед новонародженими американськими націями встала насущнейшая проблема - знайти і затвердити свою характерність. Адже народ, як і окрема людина, відчуває себе повноцінним, лише коли повною мірою усвідомлює свою відмінність від іншого. У чому могли іспаноамеріканци відшукати свою особливість? У природному світі і в індіанському культурну спадщину. Десь воно збереглося, а десь і зовсім немає; але його відсутність анітрохи не бентежило письменників і поетів, волали до своїх індіанським корінням, до тих славних часів, коли індіанці були господарями своєї землі. Любов до індіанського минулого народжує ненависть до конкістадорам, нахабним загарбникам, а до цього домішуються анти іспанські почуття, виплекані в епоху визвольної війни.
А в Радянській Росії «чорна» легенда була освячена і затверджена офіційної тадеологіей, яка, будучи ідеологією тоталітарної, що не терпіла інших думок. Причиною послужили судження К. Маркса і Ф. Енгельса: їхні праці в Радянському Союзі сприймалися як істина в останній інстанції і не підлягали критиці. Класики марксизму-ленінізму жваво цікавилися іспанським завоюванням Америки і багато писали про нього; вони глибоко проаналізували економічний аспект конкісти і переконливо довели, що саме в епоху «первісного накопичення капіталу» і колоніальних захоплень остаточно сформувався капіталістичний лад і почав складатися світовий економічний ринок. Головною метою засновників наукового комунізму було довести, що капіталізм з пелюшок носив грабіжницький характер, чим і обгрунтовувалася необхідність замінити його справедливим суспільним ладом; і тому в конкісти нічого іншого, крім пограбування, вони не бачили і бачити не хотіли.
Сказане, однак, не означає, нібито все, що було написано про конкісти і про конкістадорів, говорилося з упереджених позицій: завжди знаходилися ті, хто намагався дотримуватися золотої середини, тобто бути об'єктивним. Вони-то і прозвали ці концепції «рожевої» і «чорної» легендою. У публіцистичному запалі адепти «чорної» легенди мимоволі, а частіше цілком свідомо вселяли, ніби конкістадори були людським непотреб...