Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Статьи » Договір оренди

Реферат Договір оренди





дична особа, яка за рахунок залучених і (або) власних коштів набуває в ході реалізації договору лізингу у власність майно і надає його як предмет лізингу лізингоодержувачу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння і в користування з переходом або без переходу до лізингоодержувача права власності на предмет лізингу.

лізингодавця, як правило, виступають лізингові компанії (фірми).

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону № 164-ФЗ лізингові компанії (фірми) - комерційні організації (резиденти Російської Федерації або нерезиденти Російської Федерації), що виконують відповідно до законодавства Російської Федерації і зі своїми установчими документами функції лізингодавців. Тобто називатися лізинговою компанією (фірмою) може тільки та організація, в статуті якої передбачений лізинг як вид діяльності.

Лізингова компанія - нерезидент Російської Федерації - іноземна юридична особа, яка здійснює лізингову діяльність на території Російської Федерації.

Засновниками лізингових компаній (фірм) можуть бути юридичні, фізичні особи (резиденти Російської Федерації або нерезиденти Російської Федерації).

Лізингоодержувачем може бути фізична або юридична особа, яка відповідно до договору лізингу зобов'язана прийняти предмет лізингу за певну плату, на певний термін і на певних умовах у тимчасове володіння й у користування відповідно до договору лізингу.

Відповідно до ст. 4 Закону № 164-ФЗ за договором лізингу обов'язковий продавець - фізична або юридична особа, яка відповідно до договору купівлі-продажу з лізингодавцем продає йому в обумовлений термін майно, що є предметом лізингу. При цьому продавець зобов'язаний передати предмет лізингу лізингодавцю чи лізингоодержувачу відповідно до умов договору купівлі-продажу. Продавець може одночасно виступати в якості лізингоодержувача в межах одного лізингового правовідносини (зворотний лізинг).

Будь-який з суб'єктів лізингу може бути резидентом Російської Федерації або нерезидентом Російської Федерації (п. 2 ст. 4 Закону № 164-ФЗ). Тому основними формами лізингу є внутрішній лізинг і міжнародний лізинг (ст. 7 Закону № 164-ФЗ).

Лізингові компанії мають право залучати кошти юридичних і (або) фізичних осіб (резидентів Російської Федерації та нерезидентів Російської Федерації) для здійснення лізингової діяльності у встановленому законодавством Російської Федерації порядку (п. 4 ст. 5 Закону № 164-ФЗ). Хоча для того, щоб лізинг залишався лізингом, автором не рекомендується залучати кошти лізингоотримувачів.

Відповідно до ст. 2 Закону № 164-ФЗ лізинг - сукупність економічних і правових відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією договору лізингу, в тому числі предмета лізингу.

Договір лізингу - договір, відповідно до якого орендодавець (лізингодавець) зобов'язується придбати у власність вказане орендарем (лізингоотримувачем) майно у визначеного ним продавця і надати лізингоодержувачу це майно за плату в тимчасове володіння і користування. При цьому договором лізингу може бути передбачено, що вибір продавця здійснюється лізингодавцем.

Стаття 15 Федерального закону від 29.10.1998 № 164-ФЗ «Про фінансову оренду (лізингу)» містить перелік істотних умов договору лізингу. На нашу думку, не всі ці умови можна вважати істотними, тому що як ГК РФ, так і сам Закон № 164-ФЗ містять диспозитивні норми щодо більшості з них. З перерахованих у Законі істотних умов дійсно таким може бути визнано лише точний опис предмета лізингу. Такі висновки підтверджуються і судовою практикою.

Відповідно до ст. 3 Закону № 164-ФЗ предмет лізингу - будь-які неспоживна речі, використовувані для підприємницьких цілей, крім земельних ділянок та інших природних об'єктів. При цьому під Неспоживна слід розуміти речі, які при використанні не знищуються повністю і протягом тривалого часу можуть служити за призначенням (машини, устаткування, будівлі і споруди, побутова техніка та ін.).

Звертаємо вашу увагу, що результати інтелектуальної діяльності (програмне забезпечення, винаходи, ноу-хау тощо) також не можуть бути предметом лізингу, оскільки не є речами.

Предмет лізингу в договорі має бути визначений так, щоб можна було конкретно встановити майно, яке підлягає передачі лізингоодержувачу. В іншому випадку договір лізингу буде вважатися неукладеним.

Звернемося до ст. 665 ГК РФ, згідно з якою за договором фінансової оренди (договору лізингу) лізингодавець зобов'язується придбати у власність вказане орендарем майно у визначеного ним продавця і надати орендареві це майно за плату в тимчасове володіння і користування. Орендодавець в цьому випадку не несе відповідальності за вибір предмета оренди і продавця.

У міжнародній практиці лізингові відносини регламентуються Конвенцією УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг від 28 травня 1988 Російська Федерація приєдналася до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг відповідно до Ф...


Назад | сторінка 19 з 28 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Грошова система Російської Федерації. Теорія і практика використання лізин ...
  • Реферат на тему: Поняття лізингу і основні види лізингу
  • Реферат на тему: Особливості правового регулювання договору фінансової оренди (лізингу) у ро ...
  • Реферат на тему: Банківський лізинг: структура учасників і види лізингу
  • Реферат на тему: Договір фінансової оренди (лізингу)