жість методології і методів прогнозування і, нарешті, тієї форми, в яку втілюються результати фінансових прогнозів. Форма ця балансова, незалежно від того, бюджет чи це конкретного ланки бюджетної системи або це фінансовий план підприємства. В обох випадках ми маємо баланс доходів і витрат.
Ці принципові подібності, незалежно від різниці методології складання, дозволяють говорити про фінансовий прогнозуванні в новому розумінні спільності основного фінансового плану країни (бюджету) та фінансового плану підприємства, (фірми, компанії). Бюджетні відносини суть частина фінансових відносин у державі, так само як і фінансові відносини на рівні господарюючого суб'єкта.
Прогнозування співвідноситься з більш широким поняттям - передбаченням. Передбачення випереджає відображення дійсності і засноване на пізнанні законів природи, суспільства і мислення. Залежно від ступеня конкретності і характеру впливу на хід досліджуваних процесів розрізняють наступні його форми: гіпотеза, прогноз, план.
Під прогнозом розуміється система науково обгрунтованих уявлень про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи його розвитку. Прогноз у порівнянні з гіпотезою має набагато більшу визначеність, оскільки грунтується не тільки на якісних, а й на кількісних показниках і тому дозволяє характеризувати майбутній стан об'єкта кількісно. Прогноз виражає передбачення на рівні конкретно-прикладної теорії, і тому в порівнянні з гіпотезою більш достовірний. У той же час прогноз неоднозначний і носить імовірнісний і багатоваріантний характер. Процес розробки прогнозу називається прогнозуванням.
Форми передбачення тісно пов'язані в своїх проявах один з одним, представляючи собою послідовні, конкретні ступені пізнання поведінки об'єкта в майбутньому. Початкове початок цього процесу - загальнонаукове передбачення станів об'єкта; завершальний етап - розробка методів переведення об'єкта в нове задане для нього стан. Найважливішим засобом для цього служить прогноз як сполучна ланка між загальнонаукових передбаченням і планом.
Прогноз і план взаємно доповнюють один одного. Форми поєднання прогнозу і плану можуть бути самими різними, прогноз може передувати розробці плану (у більшості випадків), слідувати за ним (прогнозування наслідків прийнятого в плані рішення), проводитися в процесі розробки плану, самостійно грати роль плану, особливо у великомасштабних економічних системах ( регіон, держава), коли неможливо забезпечити точне визначення показників, тобто план набуває імовірнісний характер і практично перетворюється на прогноз.
Планування націлене на обгрунтування прийняття і практичної реалізації керуючих рішень. Мета прогнозування - насамперед, створити наукові передумови для їх здійснення. Ці передумови включають: науковий аналіз тенденцій розвитку економіки; вариантное передбачення майбутнього її розвитку, враховує як сформовані тенденції, так і намічені цілі; оцінку можливих наслідків прийнятих рішень. Обгрунтування напрямів соціально-економічного прогнозування полягає в тому, щоб, з одного боку, з'ясувати перспективи найближчого або більш віддаленого майбутнього в досліджуваній області, керуючись реальними економічними процесами, сформувати цілі розвитку, а з іншого - сприяти виробленню оптимальних планів, спираючись на складений прогноз і оцінку прийнятого рішення з позицій його наслідків у прогнозованому періоді.
Прогнозування економічних процесів здійснюється в тісній єдності з іншими видами прогнозування, соціальним, політичним, демографічним, науково-технічним, розвитком бази природних ресурсів та ін.
Практичне прояв ролі фінансового прогнозування знаходить своє відображення в наступному. Великі народногосподарські комплекси (холдинг-компанії), а також підприємства, банки, фінансові ринки в чому орієнтуються на величину зміни фінансових показників потоків у господарстві, пов'язаних з бюджетною системою країни. Бюджетна система, особливо на регіональному рівні, не вільна від обліку широти і фінансової потужності приватно-комерційного бізнесу, можливостей збільшення або зниження їм (і не тільки їм) обсягу грошових потоків на даній території.
Короткострокова і довгострокова фінансова політика промислового і торгового, приватного та акціонерного, фінансового та банківського капіталу прямо або побічно, жорстко або опосередковано орієнтується і залежить, формується і проводиться виходячи з оголошених поточних і прогнозованих дій держави, її фінансової та кредитної систем, точності за термінами і повноти за обсягами виконання бюджетних і кредитно-грошових зобов'язань комерційних банків, ймовірності змін податкової, облікової, експортно-імпортної та митної середовища. Ось чому проблеми фінансового прогнозування на рівні держави та регіонів, тісно пов'язані з грошово-кредитн...