новна ознака банкрутства - нездатність підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох місяців з дня настання термінів платежів. Після закінчення цього терміну кредитори одержують право на звернення до арбітражного суду про визнання підприємства-боржника банкрутом.
Банкрутство зумовлено самою сутністю ринкових відносин, які пов'язані з невизначеністю досягнення кінцевих результатів і ризиком втрат.
Якщо в організації з'явилися ознаки банкрутства, то керівник даної організації зобов'язаний повідомити про це засновникам.
Засновники в свою чергу зобов'язані вжити заходів, щоб відновити платоспроможність організації і не допустити банкрутства. Дані заходи називаються досудова санація.
Закон про банкрутство виконує такі функції:
встановлює підстави для визнання боржника неспроможним (банкрутом);
регулює порядок, і умови здійснення заходів з попередження неспроможності (банкрутства);
встановлює порядок і умови проведення процедури банкрутства;
регулює інші відносини, що виникають при нездатності боржника задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів.
Заборгованість перед кредиторами ділиться на дві групи:
Перша група платежів включає в себе грошові зобов'язання і обов'язкові платежі, що виникли до подачі до арбітражного суду заяви про визнання боржника банкрутом, сума зобов'язань включається до реєстру вимог кредиторів;
Друга група платежів включає в себе поточні платежі це грошові зобов'язання і обов'язкові платежі, що виникли після прийняття заяви про визнання боржника банкрутом, а також грошові зобов'язання і обов'язкові платежі, термін виконання яких настав після введення відповідної процедури банкрутства. Вимоги кредиторів за поточними платежами не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів. Кредитори за поточними платежами при проведенні відповідних процедур банкрутства не визнаються особами, що у справі про банкрутство.
Для визначення наявності ознак банкрутства боржника враховуються:
розмір заборгованості за передані товари;
виконані роботи;
надані послуги;
суми позики з урахуванням відсотків, що підлягають сплаті боржником;
розмір заборгованості, що виникла внаслідок безпідставного збагачення;
розмір заборгованості, що виникла внаслідок заподіяння шкоди майну кредиторів (за винятком зобов'язань перед громадянами, перед якими боржник несе відповідальність за заподіяння шкоди життю або здоров'ю);
зобов'язань з виплати вихідної допомоги та оплати праці осіб, які працюють за трудовим договором;
зобов'язань з виплати винагороди за авторськими договорами;
зобов'язань перед засновниками (учасниками) боржника, що випливають з такої участі.
При визначенні ознак банкрутства не враховуються пені і штрафи, відсотки за прострочення платежів, збитки, що підлягають відшкодуванню за невиконання зобов'язання.
Розмір обов'язкових платежів визначається без урахування штрафів, пені та інших фінансових санкцій.
Процес банкрутства складається з наступних процедур банкрутства:
спостереження;
фінансове оздоровлення;
зовнішнє управління;
конкурсне виробництво;
мирову угоду.
Склад і розмір грошових зобов'язань та обов'язкових платежів визначаються на дату подання до арбітражного суду заяви про визнання боржника банкрутом. [5]
. 2 Причини і види банкрутства
У відповідності з Федеральним законом «Про неспроможність (банкрутство)»: Неспроможність (банкрутство) - визнана арбітражним судом нездатність боржника в повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів. [1]
Як показує практика, причини заборгованості часто носять об'єктивний характер і не завжди виникають з вини самого боржника (бюджетне недофінансування, неузгодженість дій різних міністерств і відомств, що курують об'єкт, позапланові надзвичайні витрати і т.д.).
До причин банкрутства відносяться:
вплив зовнішніх факторів макросередовища, які поділяються на:
економічні: кризовий стан економіки країни, загальний спад виробництва, інфляція, нестабільність фінансової системи, зростання цін на ресурси, зміна кон'юнктури ринку, непла...
