тики і невідповідності їй героїв. Типізація досягається шляхом дублікації, множення подібні образів. Абсолон з В«Оповідання мельникаВ», наприклад, виступає в амплуа служителя релігії - коханця. Він церковний паламар, особа полудуховное, але думки його звернені В«е ж богу, а до гарненьких парафіянкам. Про поширеність такого образу в літературі свідчить, окрім численних французьких фабліо, одна з народпих балад, поміщених у збірці В«Secular lyrics of the XlVth and XVth centuriesВ». Поведінка героя цього невеликого вірша дуже схоже на дії Абсолон. Повторюваність образу робить його типовим. p> Всі вчені-літературознавці, які досліджували проблему жанрів В«Кентерберійських оповідань В», солідарні в тому, що одним з основних літературних жанрів даного твору є - новела.
В«Новела (італ. novella, букв. - новина), - читаємо в літературному енциклопедичному словнику, - малий прозовий жанр, порівнянний за обсягом з розповіддю, але відрізняється від нього гострим доцентровим сюжетом, нерідко парадоксальним, відсутністю описовості і композиційною строгістю. Поетизуючи випадок, новела гранично оголює ядро ​​сюжету - центр, перипетію, зводить життєвий матеріал у фокус однієї події В»[5, 248].
На відміну від розповіді - жанру нової літератури на рубежі 18 - 19 ст., що висуває на перший план зображально-словесну фактуру оповідання і що тяжіє до розгорнутих характеристикам, - новела є мистецтво сюжету в найбільш чистій формі, що склалося в глибоку давнину в Теско зв'язку з ритуальною магією і міфами, звернене насамперед до діяльної, а не споглядальної стороні людського буття. Новелістичний сюжет, побудований на різких антитезах і метаморфози, на раптовому перетворенні однієї ситуації в прямо їй протилежну, поширений в багатьох фольклорних жанрах (казка, байка, середньовічний анекдот, фабліо, шванк).
В«Літературна новела виникає в епоху Відродження в Італії (яскравий зразок - В«ДекамеронВ» Дж. Боккаччо), потім у Англії, Франції, Іспанії (Дж. Чосер, Маргарита Наваррська, М. Сервантес). У формі комічного і повчального новела відбувається становлення ренесансного реалізму, який розкрив стихійно-вільне самовизначення особистості в чреватому превратностями світі. Згодом новела у своїй еволюції відштовхується від суміжних жанрів (оповідання, повісті та ін), зображуючи екстраординарні, деколи парадоксальні і надприродні події, розриви в ланцюзі соціально-історичного і психологічного детермінізму В». [5, 248]
Г— îñåð ГЄГ ГЄ ïîýò ГҐГ№ГҐ äî ñîçäà ГГЁГї ðà ññêà çîâ В» èñïûòà ë âëèÿГГЁГҐ ôðà Гöóçñêîé ГЁ èòà ëüÿГñêîé ëèòåðà òóðû. Г‚ òâîð Г· ГҐГ±ГІГўГҐ Г— îñåðà , ГЄГ ГЄ èçâåñòГГ®, ïîÿâëÿþòñÿ óæå Гåêîòîðûå Г· åðòû, ГЁ ГҐГЈГ® ïðèГГїГІГ® îòГîñèòü ГЄ Âîïðîñ Г® âëèÿГГЁГЁ ñîçäà òåëÿ êëà ññè Г· åñêîé Гîâåëëû ÂîçðîæäåГГЁГї Äæîâà ГГГЁ Áîêêà ÷ Г· Г® ГГ Г— îñåðà ÿâëÿåòñÿ ñïîðГûì. ÄîñòîâåðГГ» òîëüêî ГҐГЈГ® Г§Гà êîìñòâî Г± ðà ГГèìè ïðîèçâåäåГèÿìè Áîêêà ÷ Г· Г® ГЁ èñïîëüçîâà ГГЁГҐ Гў ГЄГ Г· ГҐГ±ГІГўГҐ ГЁГ±ГІГ® Г· Гèêîâ Áîêêà ÷ Г· èåâûõ «Ôèëîêîëî» (Гў ðà ññêà çå Ôðà ГêëèГГ ), «Èñòîðèè Г§Гà ìåГèòûõ ìóæåé ГЁ æåГГ№ГЁГ В»(Гў ðà ññêà çå ìîГà õà ), «Òåñåèäû» (Гў ðà ññêà çå ðûöà ðÿ) ГЁ òîëüêî îäГîé ГЁГ§ Гîâåëë «Äåêà ìåðîГГ В», à èìåГГГ® èñòîðèè ГўГҐГ°Гîé æåГГ» Ãðèçåëüäû, ГЇГ® ëà òèГñêîìó ïåðåâîäó Ïåòðà ðêè (Гў ðà ññêà çå ñòóäåГГІГ ). Ïðà âäà , Гåêîòîðóþ ïåðåêëè Г· ГЄГі Г± ìîòèâà ìè ГЁ ñþæåòà ìè, Áîêêà ÷ Г· Г® Гў «Äåêà ìåðîГГҐВ», ìîæГГ® Гà éòè ГІГ ГЄ-æå Гў ðà ññêà çà õ øêèïåðà , êóïöà è Ôðà ГêëèГГ . Ðà çóìååòñÿ, ýòà ïåðåêëè Г· êà ìîæåò îáúÿñГГїГІГјГ±Гї îáðà ùåГГЁГҐГ¬ ГЄ îáùåé òðà äèöèè. Г‚ Г· èñëå ГЁГûõ ГЁГ±ГІГ® Г· Гèêîâ ðà ññêà çîâ В»-В« Çîëîòà ÿ ëåãåГäà » ßêîâà Âîðà ãèГñêîãî, ГЎГ Г±ГГЁ (Гў Г· Г Г±ГІГîñòè, Ìà ðèè Ôðà Гöóçñêîé) ГЁ «Ðîìà à î Ëèñå В»,В« Ðîìà à î Ðîçå В», ðûöà ðñêèå ðîìà ГГ» Àðòóðîâà öèêëà , ôðà Гöóçñêèå ôà áëèî, äðóãèå ïðîèçâåäåГГЁГї ñðåäГåâåêîâîé, îò Г· Г Г±ГІГЁ Г ГГІГЁ Г· Гîé ëèòåðà òóðû (Íà ïðèìåð, Îâèäèé). ÌåëåòèГГ±ГЄГЁГ© òà êæå ãîâîðèò, Г· ГІГ®: «ËåãåГäà ðГûå ГЁГ±ГІГ® Г· ГГЁГЄГЁ ГЁ ìîòèâû Гà õîäèì Гў ðà ññêà çà õ âòîðîé ìîГà õèГГЁ (Âçÿòîå ГЁГ§ «Çîëîòîé ëåãåГäû »æèòèå Ñâ. Öåöèëèè), þðèñòà (Âîñõîäÿùà ÿ ГЄ õðîГГЁГЄГҐ Íèêîëà ÒðèГ...