олі експериментатора виступили вчителі. Виявилося, що В«здатніВ» (в тій же мірі, що і щури) учні досягли більш значних успіхів. Місцем проведення їх експерименту стала початкова школа, розташована в одному з робочих районів Сан-Франциско. У якості піддослідних були відібрані по три вчителі в кожній з шести паралелей. Експеримент полягав у наступному. На початку навчального року було проведено тестування учнів з метою визначення їх IQ. Результати були доведені до відома вчителів. Не вдаючись у подробиці, психологи пояснили їм, що використані тести спеціально конструювати для виявлення учнів, у яких протягом майбутнього навчального року повинен спостерігатися стрибок інтелектуального розвитку. Специфіка експерименту полягала в тому, що педагогам повідомлялися фіктивні результати. У кожному з вісімнадцяти класів, в яких проводився експеримент, було довільно відібрано по кілька школярів; їм належало грати роль потенційних інтелектуальних В«зірокВ». Вчителів поставили до відома, що ці діти, за даними тестування, мають незабаром проявити неабиякий пізнавальний прогрес. p align="justify"> Як показало вимір IQ в кінці навчального року, у цих дітей порівняно з іншими інтелектуальні можливості в середньому істотно підвищилися. (Необхідно підкреслити, що саме в середньому, так як загальні результати тестування виявилися неоднозначні.) Причому йшлося не про академічної успішності (адже позначки можна довільно завищити), а про IQ - показнику достатньо об'єктивному. Отримані дані дозволили сформулювати психологічну закономірність. Як стверджували Розенталь і Якобсон, їм вдалося продемонструвати вплив очікувань вчителів на пізнавальний прогрес учнів. Мабуть, зазначали автори, коли вчителі очікують від дітей високих інтелектуальних досягнень, вони починають вести себе по відношенню до них більш дружелюбно, прагнуть надихнути їх, використовують трохи інші методи викладання, допускаючи більшу ступінь свободи в їх пізнавальної та творчої активності. Все це сприяє поліпшенню навчання, так як уявлення дітей про себе, їх власні очікування, мотивація і когнітивний стиль змінюються на краще. p align="justify"> Ефект Розенталя також отримав назву В«ефекту упередженості експериментатораВ». Він відноситься до групи артефактів, обумовлених властивостями дослідника. p align="justify"> У 1966 р. Р. Розенталь описав, що артефакти виникають в результаті таких особливостей діяльності експериментатора:
очікування експериментатора визначають характер отриманих ним даних;
усвідомлення експериментатором своєї власної схильності знаходити очікувані дані може привести до протилежного ефекту: шукати упереджено тільки ті дані, які суперечать гіпотезі, щоб не здаватися упередженим;
експериментатори, які на початку дослідження отримують дуже В«хорошіВ» дані, намагаються подальші дані ще більше поліпшити, ті ж експериментатори, які спочатку отримують В«поганіВ» дані, надалі їх мимовільно погіршую...