і більше стає злочинців і лиходіїв, всюди процвітає злість, агресія і насильство.
Не можна не задати собі і друге питання: чому відбувається так, що людський розум залишається безсилий перед подібними явищами, і більше того, навіть потурає їм?
Сьогодні у всіх областях життєдіяльності можна зустріти чимало людей досить освічених, але багато з них продовжують жити настільки ж безладно, нечесно і злочинно, як і люди неосвічені, або навіть ще гірше, тому що їхні знання дають їм більше можливостей добитися успіху в їх починаннях .
Очевидно, що від цих інтелектуалів вислизнуло головне: надмірно культивуючи інтелект, свої пізнавальні здібності, вони не відчули необхідність розвивати також здатність, що дозволяє вселяти життя в їх знання. Стався величезний перекіс у бік інтелектуалізації, і тепер весь світ залучений в такий кругообіг взаємин, що зникла всяка істинна духовне життя, бо інтелект за своєю природою холодний, безжізнен і неодухотворен.
Великий І.В. Гете писав: Все, що звільняє наш дух, але не дає нам панування над самими собою, - згубно raquo ;. З висловлюванням генія перегукуються і слова французького філософа М.О. Айванхова: З історії відомо, що чимало цивілізацій зникло з лиця землі, бо вони пішли тим же шляхом, що й ми сьогодні: занадто високий інтелект, занадто багато знань і неабияка нестача духовних якостей. Тому вони й не змогли вижити. Знання, що не жваве духом, може спричинити за собою лише руйнування .
Сучасний етап розвитку людства характеризується виникненням глобальних проблем, вирішення яких неможливо в рамках сформованих стереотипів мислення. Все частіше причиною сформованого положення називають технократичний характер сучасної цивілізації, коли людину в основному орієнтується на матеріальні чинники існування, в той час як духовності відводиться роль епіфеномена матеріальних процесів. На межі третього тисячоліття все більше і більше стає очевидним, що техногенна цивілізація, яка постулює всесилля матеріально-перетворюючої діяльності раціонально-організованого людини, якщо не повністю, то в дуже значній мірі себе вичерпала. І подальший рух у цьому напрямку загрожує не тільки екологічною, а й антропологічною катастрофою, що веде до перетворення людини на знаряддя бездушних сил, породжених його власною діяльністю. Відомий американський доктор психології Самюель Сандвайс в цьому плані зазначає наступне: Нинішній стан справ на нашій планеті обумовлено низьким рівнем нашої свідомості, при якому страждання і несправедливість набувають характеру неминучості. Якщо ми наносимо один одному шкоду заради вигоди або плотських задоволень; якщо заради грошей, слави чи влади ми свідомо руйнуємо землю і знищуємо населяють її тварюк, (і більше того вбиваємо собі подібних - В.Х.), то кожному має бути ясно з усією очевидністю, що ми знаходимося на тому рівні свідомості, який породжує страждання .
Людство, стурбоване забезпеченням свого безпосереднього існування, все більш заслоняющим інші - неутилітарні цілі та цінності, в ході свого розвитку поступово втратило всякі духовні орієнтири. І як результат, продовжує той же автор, сучасний світ стоїть на краю божевілля. Половина населення Землі помирає з голоду або страждає від недоїдання. Ми щодня стаємо свідками пограбувань, вбивств і терористичних актів. Ми заплуталися в міріадах ідей, в запаморочливій водоверті розрізнених уявлень і фактів, які нікуди не ведуть і нічого не пояснюють. Нам життєво необхідно навчитися розпізнавати істину, знайти правильний шлях виходу з такої важкої ситуації, в якій ми опинилися. Тим часом більшість людей вважають, що пошук вирішення кардинальних проблем особистісного і суспільного характеру - марна трата часу .
Сформована ситуація вимагає глибокого переосмислення місця і ролі людини в системі світобудови. Необхідна кардинальна зміна стратегії поведінки людства, його переорієнтація в напрямку створення нової системи цінностей.
Для того щоб знайти себе знову і реалізувати свою онтологічну сутність, людина сьогодні поставлений перед необхідністю зробити свідомий перехід на новий рівень свідомості, де визначальним початком будуть духовні чинники. Людина повинна плекати в собі духовність як єдину опору, яка допоможе йому вибратися з безглуздості матеріально-тваринного існування. Адже тварини, як стверджують зоологи, не усвідомлюють, що вони живі, вони живуть, не замислюючись про життя. Якщо і людина проводить життя подібним чином, то він не краще, ніж ці тварини.
Історичний досвід показує, що ніякі зовнішні (соціальні чи політичні) способи рішення не можуть усунути недуги людства, оскільки залишають незмінною внутрішню природу людини. І той, хто хоче прожити гідне життя в цьому світі, повинен не тільки розуміти суть людської природи, але і, що більш важливо, відповідати ї...