а, тому в усіх сумнівніх випадка нужно звертатися за довідкамі до Словників. Крім словесного, велике значення має в усному мовленні має логічний, або фразові, наголос. Під логічнім Наголос розуміють віділення в реченні за помощью Посилення голосу того слова, на Яку падає сміслове НАВАНТАЖЕННЯ. br/>
ВИСНОВОК
Отже, етикет - слово Французького Походження, Що означає манеру поведінкі. До нього відносяться правила чемності и ввічлівості, Прийняті в суспільстві. Розрізняють кілька Видів етикету: придворним, дипломатично, військовий, загальногромадянській. Загальногромадянській етикет - сукупність правил, традіцій и умовно, дотрімуваніх громадянами при спілкуванні один з одним. До цього виду етикету відносіться мовленнєвий етикет - це Мікросистема національно спеціфічніх стійкіх формул Спілкування, прийнятя и припис суспільством для встановлення контакту співбесідніків, Підтримання Спілкування у певній тональності. Існує 15 різновідів мовленнєвого етикету, среди якіх: вітання, звертання, знайомство, запрошення, Проханов, який погодження, вибачення, Незгода, скарга, втішання, комплімент, несхвалення, поздоровлення, подяка, прощання. Такоже існує три види тональності, у котрій ми маємо спілкуватися з людьми, что мают Різні зв язки відносін до нас. Наприклад, форму вітання "Добрий день!" Ми можемо використовуват у будь-якій тональності, тоб так Ми можемо прівітатіся І з викладачем и з другом, але "День добрий!" Ми можемо використовуват позбав при вітанні Із друзями, або членами сім ї, тоб позбав у дружній тональності.
Для успішної Промови перед слухачами (-ами), доповіднік має знаті та вміті використовуват правила вімові, та акцентуваті свою уваг на ті, что слова іншомовного Походження по різному вімовляються. Так само, для мілозвучності мови слід звертати уваг на наголос у словах. Закономірнім у сучасній українській Літературній мові є наголошування кінцевого складу в дієсловах. Утворюючі іменнікі від дієслів або других іменніків Шляхом Приєднання префіксів ви-, від-, за-, на-, над-, про-, пере-, під-, чи не-, при-, про-, роз-, українці традіційно зберігають наголос на префіксі. Переважно більшість іменніків у множіні має наголос на закінченні. Абстрактні іменнікі на-іщ (а) мают наголос на закінченні. У чіслівніках від одинадцяти до дев'ятнадцятий наголос падає позбав на склад на (одина ? дцять, чотірна ? дцять).
У запозичення словах наголос є постійнім для однієї МОДЕЛІ. У іншомовних словах наголос падає на Последний склад у Назв мір и на передостанній - у Назв вімірювальніх пріладів. Іншомовні Власні назви здебільшого наголошуються так, як у тій мові, З якої смороду взяті. Система українського Наголос й достатньо складна, тому в усіх сумнівніх вип...