Його полотна розміщені у найбільших музеях світу: в Парижі, Лондоні, Нью-Йорку, Мельбурні, Філадельфії.
В«Жанна д АркВ», 1879р., Нью-Йорк, Музей Метрополітен.
Він не встиг у всій мірою ви разити свій талант, так як помер у віці 36 років у своїй майстерні в Парижі. На місці поховання в Данвіль, де був фруктовий сад, його брат Еміль Бастьєн спроектував і збудував парк (Parc des Rainettes). p align="justify"> Будучи вже відомим архітектором, після смерті брата, Еміль став художником-пейзажистом. На церковному подвір'ї знаходиться бронзовий пам'ятник Бастьенна-Лепаж роботи Огюста Родена. p align="justify"> У творах художника, що зображують у всіх подробицях сцени сільського життя, простота і недосвідченість вдач сільських жителів вихваляються з сентиментальністю, властивої цій епосі.
В одному із залів французького живопису Державного музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна висить картина «ѳльська любовВ» (1882г.) Жюля Бастьєн-Лепажа. Колись вона перебувала в колекції С. М. Третьякова. Він з великою любов'ю збирав полотна французьких майстрів реалістичного пейзажу - барбізонців, роботи К. Коро і твори художників селянського жанру у французькій живопису останньої чверті 19 століття - таких як Л. Лермитт, П.-А.-Ж. Даньян-Бувре і визнаний їхній кумир Ж. Бастьєн-Лепаж. До Третьякову на Пречистенський бульвар поспішала художня молодь Москви - подивитися В«французівВ». Серед них часто бували ще мало кому відомі У. А. Сєров і М. В. Нестеров. В«Я щонеділі ходжу туди дивитисяВ« Сільську любов В»,-зізнавався Сєров. p align="justify"> Бастьєн-Лепаж розвивався під впливом двох могутніх талантів французького мистецтва середини століття - Міллі і Курбе. Сам виходець із селян Лотарингії, перебивавшийся випадковим заробітком під час навчання, Бастьєн зумів не відірватися від рідних витоків, і вони стали В«Кастальським ключемВ» його натхнення. Йому, правда, виявилися не по плечу ні самовіддане подвижництво Міллі, у якого (за словами Р. Роллана) В«було високе і суворе розуміння дійсностіВ», ні героїчна зухвалість комунара Курбе, але деякі ідеї попередників Бастьєн добре засвоїв і розвинув у своєму мистецтві.
Він побував і працював у різних європейських країнах, Англії, Алжирі, однак найбільш плідними виявилися етюди в рідному селі Данвіллер. Девізом Бастьена стало В«в точності передати природуВ». p align="justify"> Копітка робота на пленері, прагнення відобразити тонкі колірні відтінки землі, листя, неба, передати нескінченну монотонну мелодію селянського побуту, перекласти труди і дні своїх героїв у тиху, утихомирену поезію-все це здобуло йому недовге, але досить яскраву славу. Картини Бастьена 70-х-початку 80-х років-
В«КосовицяВ»,
В«Жінка, що збирає картоплюВ»,
«ѳльська любовВ»,