ь, історична пам'ять ТОЩО, дозволяти дослідніку зрозуміті, что пограниччя є досвідом різноманітності певної Єдності.
2.3 Мовний взаємовплів населення пограниччя, як Чинник Формування мультікультуралізму
Багатогранність Явища пограниччя є причиною складнощів, что вінікають во время проведення аналізу, а особливо намагань дефініюваті цього Поняття. До СЬОГОДНІ Точа Суперечка между антропологами, соціологамі, історікамі, соціолінгвістамі, філологамі Щодо цього терміна. Кожна наукова дісціпліна пріпісує культурним пограниччя свои Сенсі та бачення проблеми.
А. Клосковська зауважує, что пограниччя - це простір держав, что мают суміжні территории, при цьом кордон розділяє Різні етнічні та національні групи, альо цею кордон НЕ має ознакой залізної завісі. Прото-таки захи враховуваті ті обмеження, что вінікають з фактом Існування демаркаційної Лінії як превентивного, репресивно Чинник [26, 113].
Перейдемо тепер до культурного аспекту багатоетнічніх спільнот. Культурне пограниччя, ськладової Якого є мовне пограниччя, Явище, споріднене з обертав свої зрозуміти мультікультуралізм, інтеркультуралізм, культурна гетерогенічність, полілог культур ТОЩО. Если при розгляді проблем багатокультурніх регіонів на перший план виходе питання кордону та етнічніх відмінностей, то Дослідник неодмінно зіткнеться з колективними стереотипами. Прото! Застосування переліченіх зрозуміти однозначно полеглі намагання зрозуміті істоту пограниччя.
Проблема ДОСЛІДЖЕНЬ погранич Полягає в тому, что розглядувана інтердісціплінарна категорія є змінною у часі та просторі, а такоже обумовлена обертав свої антропологічніх и соціологічніх чінніків. Пограниччя - це стан колектівної свідомості, что базується на історичній пам'яті, архетипах та міфів, что формуван багатьма поколінням в умів культурної інтерференції та мовної пенетрації. Крім того, в силу історико-географічних обставинні погранічні спільноті часто знаходяться в нестабільному просторі, в умів постійної Загрози, як на побутовості, так и соціокультурному Рівні. Тому Надзвичайно ВАЖЛИВО є контекст досліджуваного Явища.
Це Твердження ілюструє історія багатьох регіонів Європи, у тому чіслі Буковини. Зважено національна політика Франца Йосифа и дінастії Габсбургів, зокрема Певна автономність провінцій, однозначно послаблювала конфронтаційність между бінарною опозіцією центр-периферія, что сприян Збереження соціокультурного способу земель у межах імперії.
Мультікультуралізм и етнічна толерантність ставали необхідністю, что забезпечувала Функціонування суспільної системи, держави та регіону. На погранічній Буковіні между "СвоїмиВ» не було "Чужих", толерантність Ставлення до "Інших" базувалося на усвідомленні необхідності Існування на спільній территории, багатокультурність становится свідомим Вибори [26, 117]. p> Поняття кордон Складається з трьох взаємозалежніх и взаємообумовленіх аспектів: географічного (теріторіального), мовного та культурного. Причому Історичні Процеси безпосередно чг опосередковано вплівалі на мовня сітуацію пограниччя, де співіснують и знаходяться у постійному контакті ПРЕДСТАВНИК різніх національностей, релігій та мовних груп. Культурний и мовний характер кордону дозволяє розрізняті Зовнішні та внутрішні кордони. Перші Розуміємо як сферу вплівів різніх етнічніх мов чі їх комунікатівніх варіантів, Які найчастіше (протікання НЕ всегда, як, Наприклад, факт наявності "замкненим" національніх культур у багатоетнічніх суспільствах) збігаються з державности/політічнімі кордонами. У свою черго, внутрішні кордони. це сфера мовних Явища, у якій мовна інтерференція виробляти до взаємовпліву та взаємозасвоєння ПЄВНЄВ Категорій.
Віходячі з ціх визначеня, Спробуємо проаналізуваті Сучасні мовні ї культурні пограниччя, что віступають у Польщі та Україні. На СЬОГОДНІ мовні пограниччя часто вже не збігаються з історічнімі чг адміністратівнімі кордонами. На розглядуваніх теріторіях можна віділіті два типи погранич: слов'янсько-неслов'янське та слов'янсько-слов'янське. У Польщі перший и другий тіпі складаються з погранич: польсько-російського, польсько-литовського, польсько-білоруського, польсько-українського, польсько-словацького, польсько-чеського, польсько-лужіцького (у Минуло) та польсько-німецького.
Українські пограниччя: українсько-словацьке, українсько-польське, українсько-білоруське, УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКЕ, українсько-Молдавська, українсько-румунський та українсько-угорських. Прото в Україні існувало однозначно больше погранич, ПЕРЕЛІК якіх можна Було б продовжуваті. У цьом Нарисі Спробуємо представіті два типи погранич, а самє слов'янсько-слов'янське на прікладі українсько-польського та польсько-українського, а такоже слов'янсько-неслов'янське - Українсько-румунський. Ці пограниччя характеризуються спільнімі процесами, что мают місце во время мовних контактів та інтерференції. Дослідження назвами погранич ускладнюється наявністю як ...
