тивістських почуттів, відсутністю меркантильності. Саме тому, як ми бачимо сьогодні, через 10 років після початку впровадження в країну ліберальної ідеології - вона знову не знайшла в Росії успіху, поширившись лише в колах прозахідно орієнтованої інтелігенції.
Можна зробити висновок, розглядаючи сучасну російську політичну культуру в динаміці, що радянська політична культура - у її зрілому вигляді - відтворила дореволюційні політичні установки і цінності, а саме, слабкість і неефективність представництва, низький рівень політичної участі, авторитаризм і бюрократизм, трансформувавшись ці та інші властивості придбала пострадянська політична культура Росії. Сучасний стан політичної культури Росії не дає підстав віднести її до числа ліберально демократичних, швидше зарахувати її можна до розряду авторитарно - колективістських політичних культур. Держава незмінно займає в суспільному житті росіянина домінуюче положення. Протягом багатьох століть не держава природним шляхом виростало з громадянського суспільства, а суспільство розвивалося під жорстоким патронажем держави, яке завжди було мотором суспільного розвитку. Росія охоче визнає ту владу, яка в тій чи іншій мірі носить сакральний характер. Ще одна особливість: це персонифицированность російської політики. Політична культура в Росії вкрай гетерогенна, політичні субкультури з абсолютно різними, якщо не діаметрально протилежними ціннісними орієнтаціями, відносини між якими складаються конфронтаційно, а часом і антагоністично . <В В
В§ 2 Особливості молодіжної політичної культури пострадянського періоду
У будь-якому суспільстві поряд з політичною культурою існують різні політичні субкультури. Аналіз політичної культури молодих людей надає унікальну можливість вивчення політико-культурних норм, значною мірою сформувалися в нових політико-інституційних умовах.
У літературі субкультура розглядається, як сукупність політичних орієнтації, значно відрізняються від орієнтації, домінуючих в даному суспільстві. Йдеться про особливості політичних культур різних соціально-демографічних і професійних груп. Так, розрізняють політичну субкультуру молоді, жінок, інтелігенції, творчої еліти, службовців державного апарату, сільську, міську, етнічну субкультуру і т.д. Особливості кожної з подібних політичних субкультур обумовлені відмінностями положення суспільних груп в економічній і соціальній структурі суспільства, а також етнічними, расовими, релігійними, освітніми, статево та іншими особливостями.
Молоді в суспільстві належало і належить ключове місце. Це - вікова група, яка з часом займає провідні позиції в економіці і політиці, соціальній і духовній сферах суспільства, а в XXI ст. буде вирішувати завдання, контури яких зараз важко помітні. Значну увагу молодим поколінням приділяють країни світу, державні, громадські та приватні структури та інститути, міжнародні організації. В Основному документі Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку зазн...