ройшовся по пацифістських виступу Льва Миколайовича Толстого, що ратує за якнайшвидше припинення Російсько-японської війни. Більше того, журналіст зажадав від уряду приборкати "старого дивака" і показати його у всій "потворної наготі". Треба сказати відразу - Японією Лев Миколайович "захворів" ще в далекому 1853, під час своєї служби добровольцем на Кавказі. У ті часи йому попалися "Записки флоту капітана Головніна про пригоди його в полоні у японців в 1811, 12 і 13 роках". Можливо, письменника зацікавила сама недоладність ситуації - в той час, коли в Росії з літа 1812 відбивали навалу Наполеона, хтось примудрився перебувати далеко-далеко від Батьківщини - в японському полоні! У своєму щоденнику письменник зробив позначки, намагаючись не забути найцікавіші відомості. З прямим носієм японської мови Толстой познайомився значно пізніше - в 1892 році, коли філософ Грот представив Льву Миколайовичу 30-річного Конісі Масутаро. До того часу японець прожив в Російській імперії дев'ять років, закінчив Київську духовну академію (у ній, до речі, був професором батько письменника Михайла Булгакова), готуючи себе до кар'єри православного священика (ще в юності він вступив до семінарії при російської духовної місії в Токіо) , навчався московському університеті, осягаючи філософію і психологію. Конісі дуже полюбив російську літературу, а Лев Толстой здавався йому кимось на кшталт живого божества. Та що там японець, якщо вождь світового пролетаріату написав якось про Толстого: "Яка брила! Який досвідчений чолов'яга! "Конісі став часто бувати у Толстого, письменнику дуже подобалося з ним розмовляти про Країні Вранішнього Сонця. Нам завжди здається, що закордон - мало не рай на Землі, а всі, хто живе там люди - одне суцільне досконалість. Тим більше Японія, з її багатовіковою культурою. А тут японський гість розкривав письменнику очі на такі речі, від яких мороз по шкірі пробігав. Наприклад, про те, що жителі деяких сіл під час голоду, який трапляється на островах не так вже рідко, починають їсти ... один одного. Або про старовинному японському звичаї, коли люди похилого віку, зрозумівши марність свого перебування на землі, щоб не заважати молодим і не бути ним тягарем, покірно йдуть вмирати в гори. Масутаро, трохи освоївшись, став "підсилати" до Льву Миколайовичу своїх співвітчизників. Так, в 1896 році, спеціально для знайомства з Толстим, в Ясну поляну прибутку Те-Кутом Іітіро, глава популярного в Японії видавництва і журналу і Фука Ейго, згодом директор банку. Вони зустріли самий привітний прийом, ніж були одночасно зворушені і здивовані. Не без їхньої подачі популярність російського письменника в Японії стала рости не по днях, а по годинах. У 1902 році до нього звернувся ректор духовної семінарії при російської православної місії Сенуми Какусобуро з проханням дозволити йому перекласти "Анну Кареніну". Толстой відповів згодою, однак висловив великі сумніви в тому, що роман стане цікавий для японської публіки, так як на його ду...
