, у майже незмінних і в той же час завжди нових формах. p align="justify"> У другій половині ХІХ - на початку ХХ століття в багатьох містах Росії організовувалися земські кустарні музеї. У Санкт-Петербурзі такий музей був відкритий в 1890-і роки. А в 1911 році імператриця Олександра Федорівна заснувала школу народного мистецтва, куди набирали дівчаток з різних соціальних шарів. При школі був свій музей. Доля цих установ плачевна. Після революції їх об'єднували, перевозили з одного приміщення в інше. Речі частково пропали, а те, що залишилося, в 1930-і роки звалили на долівку в недобудованій будівлі ДК Ленсовета. p align="justify"> Російський музей був першим, де з'явився відділ народного мистецтва. У 1950 році у восьми залах флігеля Россі розгорнулася експозиція народного мистецтва. Експозиція проіснувала вісім років. Вона починалася творами з древніми мотивами, а завершувалася роботами сучасних майстрів. Пізніше вона зосередилася на традиційному народному мистецтві, на образотворчому фольклорі, як його іноді називають, на центрах народного мистецтва. p align="justify"> Інтерес до народного мистецтва виникає час від часу, хвилями. Нова хвиля почалася в 1960-і роки. Впала В«залізна завісаВ», до нас хлинули туристи. З'явився інтерес до наших пам'ятників архітектури, до монастирських ансамблям, до народного мистецтва. Був оголошений пошук майстрів у селах. Кожен майстер, який якось володів ремеслом, брався на облік, отримував замовлення. У процес включився Спілка художників, виникла комісія по народному мистецтву. Вперше після 1930-х років Російський музей почав їздити в експедиції. p align="justify">-ті роки багато дали і для збереження народного мистецтва. Раніше майстри не мали свої скромні вироби продавати на ринках, їх строго за це карали. Адже ремесло, яким вони володіли, передавалося з покоління в покоління, і для багатьох з них це було єдине джерело існування. p align="justify"> Тиск ідеології позначалося на творах. Так було, поки в 1955 році не вийшло постанову про надмірності в архітектурі. Розпочався крен в інший бік. Стали робити гладкі поверхні без жодного орнаменту. У новому журналі В«Декоративне мистецтвоВ» виникла дискусія, чи бути орнаменту. Всерйоз обговорювали, чи потрібно це зайве прикрашення. Обмеження ламали долі художників. p align="justify"> Сьогодні не найкращий час для народного мистецтва. Починати треба з 1974 року, коли вийшло знамените постанову про народні промисли. З одного боку, дбали про те, щоб зберегти народне мистецтво, його оголошували частиною соціалістичної культури. З іншого боку, всі промисли назвали фабриками і перевели на план. У промислах виникли поділу на творчих майстрів і тих, хто робив В«масовкуВ». Творчі люди стали з промислів йти. Їх підтримували Спілка художників, Академія мистецтв, музеї, які купували у них авторські речі. p align="justify"> В системі художнього фонду залишилися тільки два центри - Палех і димковская іграшка. Все інше перейшло до мі...
