енції до припинення роботи, якій він зайнятий в даний момент;
компонент 6 - мотив самоповаги. Виражається в прагненні суб'єкта ставити перед собою все більш і більш важкі цілі в однотипної діяльності. p align="justify"> Перераховані вище компоненти, що становлять ядро ​​мотиваційної сфери особистості, виступають в ролі факторів, безпосередньо спонукають суб'єкта до певного виду діяльності.
Другу групу утворюють компоненти, пов'язані з досягненням досить важких цілей. Вони відносяться до поточного стану справ:
компонент 7 - додання особистісної значущості результатами діяльності;
компонент 8 - рівень складності завдання;
компонент 9 - прояв вольового зусилля. Висловлює оцінку ступеня вираженості вольового зусилля в ході роботи над завданням;
компонент 10 - оцінка рівня досягнутих результатів. Співвідноситься з можливостями суб'єкта в певному виді діяльності;
компонент 11 - оцінка свого потенціалу.
У третю групу компонентів входять складові прогнозних оцінок діяльності суб'єкта:
компонент 12 - намічений рівень мобілізації зусиль, необхідних для досягнення цілей діяльності;
компонент 13 - очікуваний рівень результатів діяльності.
Четверта група компонентів відображає причинні фактори відповідної діяльності. У неї входять два компоненти:
компонент 14 - закономірність результатів. Висловлює розуміння суб'єктом власних можливостей у досягненні поставлених цілей;
компонент 15 - ініціативність. Висловлює прояв індивідом ініціативи і винахідливості при вирішенні поставлених перед собою завдань. p align="justify"> Перераховані компоненти являють собою потенційну мотиваційну структуру, що виникає в ході виконання завдання. Вище було сказано, що центральною ланкою в цій структурі є мотиваційні компоненти, а серед них компонент самоповаги адекватно виражає експериментальну оцінку рівня домагань особистості. p align="justify"> Оцінки кожного компонента мотиваційної структури особистості дозволяють побудувати індивідуальний профіль випробуваного, в якому представлені кількісні співвідношення між усіма розглянутими компонентами.