ш яскраву сторінку в історії Франції, т. н. «Століття Людовика ХIV», зробивши з нього зразок для наслідування іншим країнам. Так, французька мова стала мовою вищих класів по всій Європі, а література класицизму епохи Людовика визначала і втілювала ті закони доброго смаку, які були прийняті в європейських літературах протягом цілого століття. Людовик помер у Версалі після шістдесяти одного року правління, 1 вересня 1715. Його син Людовик Французький, його називали Великий Дофін, помер ще в 1711, і на трон зійшов Людовик XV, малолітній правнук короля. Ми спиралися на думці Борисова.
5. Занепад абсолютизму у Франції в XVIII столітті
Після того як помер Людовика XIV, спочатку царював Людовика XV починаючи з 1715 року по 1774 рік, а після нього на трон зійшов Людовика XVI, його роки правління це починаючи з 1774 по 1792 рік. Цей період був часом розвитку французької освітньої літератури, але одночасно з цим, це епоха втрати Францією колишнього значення в міжнародної політики та внутрішнього занепаду. Як ми і сказали трохи раніше, країна після правління Людовика XIV прийшла до розорення, за важких податків, і великого державного боргу, а так само дефіцитів. Після скасування Нантського едикту, католицизм здобув перемогу на протестантизмом, а абсолютизм так само продовжував панувати у Франції в XVIII, хоча в інших країнах государі і міністри намагалися діяти в дусі освіченого абсолютизму. На думку багатьох істориків Людовик XV, і Людовик XVI були поганими правителями, які не знали нічого крім придворного життя, а так само вони нічого не зробили для поліпшення загального стану справ у державі. До середини XVIII століття всі французи, бажали змін і добре розуміли їх необхідність, сподівалися на королівську владу, як на єдину силу, яка могла призвести реформи, так думали Вольтер, і фізіократи. Але коли суспільство розчарувалося у своїх очікування, воно стало ставитися до влади негативно, почали з'являтися ідеї політичної свободи, зокрема їх висловлював Монтеск'є і Руссо. Коли почав царювати Людовика XV, він був Людовику XIV правнуком, за малоліттям короля управляв герцог Орлеанський Філіп. Епоха регентства з 1715 року по 1723 рік була ознаменована легковажністю і розбещеністю представників влади та вищого суспільства. У цей період Франція пережила сильне економічне потрясіння, що ще більше погіршило справи. Коли ж Людовик XV став повнолітнім, він мало займався справами, а любив світські розваги і придворні інтриги, а справи він доручав міністрам. А міністром він призначав прислухаючись до своїх фавориткам. Наприклад, маркіза Помпадур сильно впливала на короля і багато витрачала фінансів, а так само вона втручалася в політику. Як очевидно, занепад Франції був і в зовнішній політиці і у військовому мистецтві. Свого союзника Польщу, Франція залишила напризволяще у війні за польський спадок, яка йшла з 173 року по 1738год. У війні за австрійську спадщину Людовик діяла проти Марії-Терезії, але потім Людовик XV став на її бік і захищав її інтереси у Семирічній війні. Ці війни супроводжувалися суперництво Франції та Англії в колоніях, ну наприклад, англійці змогли витіснити французів з Ост-Індії та Північної Америки. Але Франція змогла розширити свою територію за рахунок приєднання Лотарингії і Корсики. Ну а якщо розглянути внутрішню політику Людовика XV, то він знищив у Франції орден єзуїтів, і боровся з парламентом. При Людовик XIV парламент був...
