альних ознак - збіг волі і волевиявлення, правомірність дії - не виключає їх підрозділ на види:
залежно від числа що беруть участь сторін угоди бувають односторонніми, двосторонніми та багатосторонніми;
в залежності від того, чи відповідає обов'язку однієї сторони в угоді вчинити певні дії, зустрічна обов'язок іншої сторони щодо надання матеріального чи іншого блага, угоди поділяються на оплатне або безоплатні;
з моменту, до якого приурочується виникнення угоди, вони діляться на реальні і консенсуальні;
за ступенем залежності дійсності угоди від її заснування (цілі) вони бувають каузальних й абстрактними;
в силу залежності юридичних наслідків здійснення угоди від якогось обставини, яка може наступити або не наступити, виділяються умовні угоди [3].
Іноді в особливу групу виділяються довірчі або фідуціарні угоди, які засновані на особливих, особисто довірчих відносинах сторін. Подібні угоди рідкісні і в цілому не характерні для майнового обороту.
Умовною називається угода, юридичні наслідки вчинення якої ставляться в залежність від якогось обставини (події або дії третьої особи), яка може наступити або не наступити в майбутньому.
Угоди грають в суспільному житті багатогранну роль. Тому в цивільному праві діє принцип допустимості - дійсності будь-яких угод, не заборонених законом, тобто спрацьовує принцип свободи угод. Таким чином ми переходимо до наступного питання.
1.2 Умови дійсності угод
Дійсність угоди означає визнання за нею якостей юридичного факту, що породжує той правовий результат, до якого прагнули суб'єкти угоди. Дійсність угоди визначається законодавством через наступну систему умов:
А. Законність змісту угод означає її відповідність вимогам закону.
Очевидно, що в процесі становлення правової держави законність угод повинна розумітися вже в першу чергу як відповідність вимогам закону в його істинному розумінні як акту вищого органу державної влади.
Б. Здатність фізичних та юридичних осіб, які вчиняють її, до участі в угоді, тобто дієздатність учасників угоди. Операцію можуть здійснювати особи, які володіють часткової або обмеженою дієздатністю, вправі самостійно здійснювати тільки ті угоди, які дозволені законом.
В. Відповідність волі і волевиявлення учасників угоди. Дійсність угоди передбачає збіг волі і волевиявлення.
Г. Дотримання форми угоди.
Угода породжує права та обов'язки за умови дотримання її форми.
Формою угод називається спосіб, за допомогою якого фіксується волевиявлення, спрямоване на здійснення угоди.
Формі угод присвячені ст. 158 - 164 ГК РФ. З точки зору форми (ст. 158 ЦК України) розрізняють угоди усні і письмові, а з числа письмових угод - вчинені в простій або в нотаріальній формі.
Дане питання я розгляну у вигляді таблиці.
Угоди можуть бути здійснені - у письмовій та в усній формі:
Письмова форма:
проста письмова форманотаріально засвідчена письмова форма
укладаються угоди:
державних, кооперативних і громадських організацій між собою і з громадянами за винятком тих випадків, коли угоди виконуються при її здійсненні.
письмова форма пропонується для угод громадян на суму понад доведеною в законі, а для деяких угод письмова форма обов'язкова незалежно від суми і суб'єктного складу. Виражається в тому, що угода відбувається письмово, шляхом складання особливого документа, посвідченого нотаріально нотаріусом. Нотаріальна форма угоди повинна бути дотримана як у випадках, передбачених у законі, так і за наявності угоди сторін про нотаріальному оформленні угоди, яка не потребує тому за законом.
Наприклад: дарування будинку або іншої нерухомості.
Письмова форма краще, ніж усна:
сприяє виявленню справжнього змісту угоди (нездійсненною при самому її здійсненні);
привчає учасників цивільного обороту до влучним висловом своєї волі і акуратного виконання передбаченому угодою умов;
полегшує суду і арбітражу припинення несумлінного відносини однієї зі сторін до виконання обов'язків, що випливають з угоди.
Усна форма:
відбуваються угоди, при яких волевиявлення виражається на словах або у формі конклюдентних дій, у випадках, коли законом не встановлена ??письмова (проста або нотаріальна) чи інша певна форма.