незалежно від наявності або відсутності букви е в своєму імені. Відомо багато випадків, коли люди позбавлялися спадщини через подібного казусу, часто подібна формальна причина з'являється при відмові в нарахуванні пенсії.
До Е слід вдаватися тоді, коли два слова різняться лише написаниями саме Е і Е. У нинішньому зводі правил наводяться як подібних випадків такі приклади: всі і все, дізнаємося і дізнаємося, досконалий і досконалий.
До найбільш важким випадкам якраз відносяться всі і все. Буква Е забезпечує правильне прочитання лише одного сенсу, але вона ніяк не бере участь в правильному прочитанні написання «все», якщо контекст недостатньо докладний.
Найвідомішим випадком такого неясного контексту є відома рядок Лермонтова:
А роки проходять - всі кращі роки!
В одному романі вона була написана так:
А роки проходять - все кращі роки!
Слід зауважити, що за старою орфографією на місці Е-Е писалося ять raquo ;: НД? кращі роки raquo ;.
3. Дискусії щодо букви Е
Одна з думок щодо Е можна виявити у відомому підручнику Реформатського Олександра Олександровича «Вступ до мовознавства».
«Після реформи 1917 російський алфавіт складається з 33 букв, уключаючи літеру Е, яка до кінця не узаконена, але є необхідною для правильного відображення в листі російської мови, що чудово розуміли філологи ще в XVIII столітті, пропонуючи ввести букву io ».
Також у підручнику можна знайти додаткові відомості. «Букви е-е, а-я, о-е, у-ю, и-і позначають п'ять голосних фонем, причому подвійний комплект букв (10 букв для п'яти фонем) пояснюється графічним прийомом позначення твердої та м'якої складу, так як в російській алфавіті немає особливих букв для твердих і м'яких приголосних; тим самим поєднання букв та-тя, ту-тю показує не відмінності голосних, а відмінності приголосних: тверді (в написаннях та, ту) або м'які (в написаннях тя, тю).
Якщо ми пишемо без букви Е, парність голосних порушується: пара о-е перетворюється на о-е, хоча е зайнято в парі е-е. Таким чином, руйнується вся система ».
Деякі вчені зайняли нейтральну позицію щодо цієї проблеми: «Ми маємо на увазі, що Е в ряді випадків має читатися як Е. Але читає не завжди вгадує, що хотів сказати що пише. Значить, полегшуючи роботу пише (не ставити крапки над Е), ми ускладнюємо відтворення написаного тим, кому воно адресоване. Ми не завжди можемо здогадатися, чи мав пише на увазі такі відмінності, як дізнаєтеся або впізнаєте, сідла або сідла. »
Орфографія, як сукупність норм практичного листи, найчастіше відображає минуле стан нашої мови, а не сучасне. Наприклад, написання Е після шиплячих. Раніше писали: пішов, пшоняний, брешеш, дружин, бджіл, ніс, і це відповідало вимові того часу. Але мова не стоїть на місці, він збагачується, змінюється. І вже фонема е під наголосом після м'яких приголосних і шиплячих стала фонемой про: пішов, Пшоняний, брешеш, дружин, бджіл, ніс. Значить, якщо ми не будемо ставити крапки над е, то ми волею-неволею повертаємося до минулого.
У 50-60-ті роки 20 століття на засіданнях орфографічної комісії Академії наук часто піднімалося питання про примусове написанні букви Е. Голова комісії академік Виноградов Віктор Володимирович насторожено підходив до введення даного правила, приводячи в приклад поезію 19 століття.
Головний аргумент Виноградова звучав так: «Ми не знаємо, як поети минулого чули свої вірші, чи мали вони на увазі форми з Е або з Е».
Затяті супротивники використання при листі букви Е вважають, що вона є Галліцізми (слово lt; # justify gt; У наш час в сучасній російській мові правильної передачі значення слів приділяється велика увага. У державному стандарті Росії «Правила російської орфографії і пунктуації »є правила правопису букви Е:« Буква «Е» пишеться в наступних випадках:
коли необхідно попередити невірне читання і розуміння слова, наприклад: дізнаємося на відміну дізнаємося, все на відміну від все; вчинений (причастя) від досконалий (прикметник) і т.д.;
коли треба вказати вимова маловідомого слова, наприклад, річка Олекма;
в спеціальних текстах: букварях, шкільних підручниках російської мови, а також у словниках для вказівки місця наголосу і правильної вимови ».
Але в багатьох шкільних підручниках цей стандарт серйозно порушується, і книги містять орфографічні помилки. Я провела невеликий аналіз кількох підручників для 9 класу різних видавництв різного року випуску. І, на жаль, тільки в підручнику «Російська мова. 9 клас »під редакцією Розумовської М.М. були беззапе...
